Ні для кого не секрет, що використання зеленої енергетики набуває все більшої популярності. Вважаю, плюси очевидні: екологічність, доступність, можливість енергетичної незалежності. Перехід на відновлювані джерела енергії задекларували чи не всі провідні країни світу. Рухається у цьому напрямку і Україна. Тож проаналізуймо чи готова наша держава до нових енергетичних реалій.

Сонце та вітер замість вугілля

Європейська асоціація сонячної енергетики SolarPower Europe спільно з фінським Технологічним університетом Лаппеенранта представила бачення розвитку сфери відновлювальної енергії в Європі. Дослідження зачіпає і Україну. Розглядається декілька варіантів: за найменш скромними припущеннями, Україна займатиме четверте місце в частці згенерованої енергії у Європі.

Такі прогнози можна вважати доцільними, оскільки з 2016 частка відновлювальних джерел енергії зросла у декілька разів — з 1% до 8%. Однак, цього не достатньо для повного переходу на “зелену” енергетику.

За Концепцією Кабміну, до 2050 року частка ВДЕ повинна сягати 70%. При чому вугільні електростанції не функціонуватимуть узагалі, а частка енергії атомних скоротиться вдвічі. Пріоритет надається енергії сонця та вітру. Але уже на цьому етапі видно прорахунки держави, що заборгувала виробникам “зеленої” енергії близько 14 млн грн. Очевидно, що це не спонукає розвиток галузі. Крім цього, держава, особливо в умовах турборежиму, схильна до частої зміни законодавства. І це лише підсилює незрозумілість та недовіру.

Як забезпечити баланс енергоспоживання?

Енергія сонця та вітру, як уже зазначалося,  — основний пріоритет. Однак, просто вироблення такої енергії відверто нераціональне. Необхідно забезпечити і її зберігання — побудувати акумулюючі потужності. Поясню чому: енергія сонця та вітру не забезпечує потреби населення повністю, особливо у “пік споживання” — зранку та ввечері. Вироблення такої енергії неможливо спрогнозувати — велика вага погодних умов. Тому для стабілізації енергосистеми та збалансованого енергоспоживання використовують енергію ТЕС. А це знову ж повертає нас до використання вугілля, що напряму суперечить перспективному плану Кабміну.

Можливі декілька варіантів: перший — залишати все як є. Другий — все ж зважати на плюси та мінуси використання різних акумулюючих потужностей. Найбільш імовірний варіант для України — використання ГАЕС. Цей метод уже застосовують в Україні. Серед мінусів: велика площа затоплення під час побудови, зношеність наявної систем (радянські проекти) та відносно мала ефективність. Також розглядається можливість використання газових електростанцій, метод переробки енергії на водень. Застосування останнього обговорюють у ЄС (ефективність — 50-70%), однак впровадження розпочнеться лиш у 2030 році. До України, очевидно ця інновація дійде пізніше.

Безсумнівно, відновлювальні джерела енергії — перспективне майбутнє. І однозначно великим плюсом є те, що Україна рухається у цьому напрямку. Однак,  багато моментів потребують детальнішого планування та врегулювання. Без нього наша держава об’єктивно не дотягуватиме до європейських стандартів, адже “зелена” енергетика сьогодні — не нав’язаний тренд, а реальна необхідність.

Print Friendly, PDF & Email