Коротко підбити підсумки кампанії можна кількома важливими факторами: найбільша кількість кандидатів в президенти, абсолютно нерівна гендерна квота, велика кількість фейкових соціологій на противагу класичним трьом компаніям, запуск і успішна реалізація креативних підходів до комунікації кандидатів в ЗМІ, шалений адмінресурс та створення сіток для підкупу виборців.

Останні два фактори фактично говорять про неготовність окремих кандидатів до змагань у відкриту. Підкуп, як недемократичний інструмент, показує також, що частина суспільства ще незріла, не готова до самостійності і не дорожить голосом, але готова продати за кількасот гривень. Залишається сподіватись на правоохоронні органи і їх фіксацію випадків підкупу та притягнення до відповідальності винних.

Президентська кампанія показала злети і падіння, розчарування та відкриття, популізм та рацію всіх без винятку кандидатів. Про все по порядку.

Форс мажор Юлія Тимошенко.

Однією з явних фаворитів перегонів від літа минулого року до січня цього року була Юлія Тимошенко. Практично всі експерти та політологи пророчили їй вихід в другий тур. Було лише питання: з ким. Однак несподівано «Леді Ю» втратила лідерство і причиною цьому є поява Зеленського. Він є уособленням протестного електорату. «Зе» став бажаним новим обличчя, чого не було в Тимошенко, але їх двох об’єднують протестні настрої проти влади. Якщо станеться так, що Тимошенко не потрапить у другий тур, вона може відігратись на Парламентських виборах. Проте інтрига залишається, Тимошенко має всі шанси потрапити у друге коло.

Неочікуване, але зростання Петро Порошенко таки сталось – це наслідок злагодженої та продуманої кампанії, яка була сфокусована на ключових меседжах: Томос, поляризації щодо Росії, підвищення пенсій та виплат, зміцнення армії. До цього слід додати формування чіткого стратегічного вектору – ЄС та НАТО, що в стратегічному плануванні розвитку має велике значення, однак, як у випадку з Ющенком, «любі друзі», корупція постаралась для формування антирейтингу для Порошенка.

Юрій Бойко тримається четвертого місця і він може зберегти цю позицію. Виглядає на те, що поїздка до Москви не відняла голосів підтримки, проте чітко поляризувала суспільство на прозахідний і проросійський вектор, який частково зосереджений на Півдні та Сході України. Однак важливим є інший факт, про який мало писали. Юрій Бойко мав зустріч з Главою Уряду РФ Дмитром Медведєвим, по протоколу він максимум міг розраховувати на очільника партії «Єдиная Россия», однак в цьому випадку протокол сформували під Бойка не без допомоги Віктора Медведчука звісно. Це означає, що Кремль всім нам дає сигнал, через кого буде говорити і вести перемовини як мінімум по газу вже цього року після парламентських виборів. Тому Кампанія Юрія Бойка стратегічно акцентована на парламентські вибори.

Відкриттям перегонів став колишній голова СБУ Ігор Смешко. Політик не молодий, але з досвідом. Близько місяця тому КМІС Ігоря Петровича віднесли до трійки «нових облич». Смешко ніколи не був в політиці і сьогоднішня кампанія для нього є першою. Однак і цього було достатньо. Він має хороший заділ на старт парламентської кампанії.

От хто не показав динаміки, так це Олег Ляшко. Він навіть втратив. Олегу Валерійовичу слід задуматись, інакше з такими темпами не потрапить й до парламенту. Ляшко під час кампанії встиг замінити менеджерів і комунікаційників своєї кампанії, відповідно розкачка призвела до падіння рейтингу. Яскравими були дві конфліктні ситуації з Главою Уряду Гройсманом минулого тижня, все, як то кажуть, в стилі Ляшка, для того, щоб хоча б якось зрушити застій рейтингу і перетворити його на зростання.

«Надією демократів» на президентських перегонах став Анатолій Гриценко. Він став центром об’єднання відомих політиків, але зі слабким рейтингом. Поява Садового, однозначно, додала кілька балів Гриценку, однак підтримка мера Львова закінчиться рівно тоді, коли стартуватиме парламентська кампанія. Тут буде кожен за себе. Опоненти Гриценка, а найчастіше це були від влади, витягали зі старих шаф скелети десятирічної давнини. Саме тоді Гриценко був міністром оборони і йому нібито приписують всі занепади та провали в армії в цей період, однак діло обмежилось лише словами та інформаційними атаками, до суду дані страшилки не дійшли. Гриценка називали технічним кандидатом Порошенка, але зв’язку тут немає. Перший з самого початку жорстоко критикував президента, особливо по промахах в армії.

Висновок

Одне варто знати: перемога в президентських виборах – це лише тактична перемога в бою за можливість керувати країно наступні 5 років. Новому президенту потрібен парламент-партнер, союзник, в іншому випадку він приречений на конфлікт і затяжну кризу з Радою та Кабміном. Наслідком цього можуть стати обмеження повноважень президента та перехід у парламентську республіку. Але це при тому, якщо парламент буде в опозиції до президента. Якщо вони будуть союзниками, тоді політичної кризи не буде.

Вибори – це іспит. Ще є час на навчання.

Тарас Семенюк

Print Friendly, PDF & Email