Вже багато років підряд тема вирубки лісу та експорту необробленої деревини, так званого лісу-кругляку, не сходить з топу еколого-економічних тем в нашій державі. В останні роки взагалі усі почали всерйоз говорити про справжню екологічну катастрофу, яка поступово насувається через неконтрольовану масштабну вирубку.

Як і в багатьох інших національних проблемних питаннях, основними акторами тут знову є представники влади різних рівнів та окремі «підприємці», робота яких тісно пов’язана із знищенням лісового фонду України.

Трохи статистики для початку. За офіційними даними ліси займають близько 16% всієї території України. Це майже 11 мільйонів гектарів лісів. 40% з них припадає на західну Україну. Саме тут вирубка досягла надвеликих масштабів. Ситуація підсилюється ще й «зацікавленістю» багатьох поколінь влади «врегулювати» цей процес.

По суті проблеми: внаслідок безконтрольної вирубки лісів в Карпатах з’являються масштабні повені. За останні 40 років зникла значна частина лісового покриву, а тому українські Карпати вже не здатні утримувати вологу. Стрімкий водний потік з долин створює масштабні екологічні лиха. Це призводить до потопів, зсувів та інших проблем в регіоні. На ліквідацію наслідків таких подій, у свою чергу, витрачається багато ресурсів (фінансових, людських тощо). Доцільніше було б направити ці ресурси на превентивні заходи для боротьби з незаконною вирубкою, але про це – трохи пізніше.

До слова, сусіди України – Польща, Словаччина і Румунія вже усвідомили цю небезпеку і припинили промислове вирубування лісу в Татрах і Карпатах.

Продаж тільки сировини – також вагомий недолік. Ліс, який вирубують на території більшості областей, не доставляють на підприємства для його подальшої обробки. За приблизними підрахунками 70% повністю перенаправляють на експорт, як необроблену деревину. Потім іноземні підприємства використовують українську сировину для забезпечення своїх потреб (вироблення меблів, паперу тощо) і з успіхом продають готові вироби  вже з доданою вартістю, продають в тому числі і Україні. Як наслідок, наша держава втрачає лісові ресурси за копійки. Втрачає тисячі робочих місць і мільярди доларів, перетворюючись на сировинний придаток сусідніх країн ще в одній сфері промисловості.

Саме тому нам необхідно чітко зрозуміти: якщо владою в негайному порядку не буде вирішена проблема без перебільшення злочинної вирубки лісу, то в найближчому майбутньому Україна просто втратить цей важливий ресурс і стикнеться з небаченими раніше екологічними проблемами. Як будуть жити наступні покоління українців? Куди дивляться відповідальні за це органи влади і як планують вирішувати цю проблему?

Сьогодні окремі політичні сили активно просувають ідею введення мораторію на вивіз лісу, зокрема «Радикальна партія» Олега Ляшка. На перший погляд здається, що такий крок міг би вирішити проблему, але ж потрібно дивитись та аналізувати глибше і ширше. Так, вивіз лісу при такому сценарії припинився би, або як мінімум був би значно обмежений. Та варто ще подумати про лісову галузь України, яка відіграє немалу роль в економіці держави. Згідно статистичних даних за 2017-й рік, експорт деревини та виробів із деревини склав 1,2 млрд дол. США, що складає майже 3% від загального обсягу експортних поставок. Ми повинні розуміти, що за усіма цими цифрами стоять підприємства і люди, які на них працюють, вкладені інвестиції тощо. І заборона експорту деревини вплине як на недобросовісних підприємців, роботу яких звичайно потрібно заборонити взагалі, так і на тих, хто проводить свою діяльність чесно.

Більше того, варто не забувати про подальший розвиток деревообробної галузі. Виробництво кінцевого продукту із високою часткою доданої вартості – стратегічна мета України. Саме тому важливо провадити політику, направлену на підвищення інвестиційної привабливості галузі. Введення радикальних обмежень на експорт – не кращий крок у цьому сенсі.

Ось тому і виникає дилема: з однієї сторони в інтересах держави зберегти ліс, з іншої – не нашкодити галузі і економіці, а також не створити додаткову проблему із західними партнерами, на допомогу яких розраховуємо.

Що робити в такій ситуації? Головне, на мою думку, не впадати в крайнощі. Куди важливіше провести роботу, направлену на унеможливлення роботи «лісових браконьєрів».

Усе говорить лише про те, що варто більш серйозно займатись даною темою та не робити передчасних висновків та необдуманих кроків. Виправити ситуацію може тільки комплексний підхід до справи з жорсткими санкціями за порушення законодавства у цій сфері. «Браконьєри» мають бути покарані, натомість ті, хто працюють легально та продають деревину повинні діяти в рамках закону та дотримуватись міжнародних зобов’язань.

Працівники лісових господарств повинні мати високий рівень довіри і відповідальності, а суспільство бачило, що вони роблять правильні речі й дійсно вболівають за свою справу – справу збереження екологічного балансу в країні. А критикани та популісти на цю тему мали б зайнятись висадкою дерев разом з лісниками та людьми, які це роблять постійно, а не просто балакати в різних ефірах та виступах.

В’ячеслав Шутенко

Print Friendly, PDF & Email