Уже колишній педагог однієї з маріупольських шкіл розповіла, чому звільнилася після восьми років вчителювання та хто насправді цькує учителів в Україні.
«Дозвольте розповісти мою історію вчителювання. Сьогодні мій перший день в якості безробітної. Перший, починаючи з того часу, як мені виповнилося 20 років», – та розпочинає свій допис у Facebook Марина Михайлова.
З чого усе почалося?
Пані Марина розповіла, що прийшла працювати до гімназії 8 років тому і з першого моменту була вражена дітьми, які були надзвичайно розумними, дотепними та спраглими до знань, проте рівень володіння англійською мовою був жахливим.
«Я поставила собі мету вивести цей предмет на новий рівень, навчити дітей жити англійською. І сьогодні я знаю, що змогла це зробити. І це не є egoistic self-assessment. За вісім років роботи було пройдено багато олімпіад, наукових конференцій, конкурсів (де учні гімназії були переможцями), втілено у життя багато проектів, тощо. Ми ніде не рекламували себе, тому що займались роботою, а не піаром. Для мене завжди показником моєї роботи були мої учні. І коли випускники кажуть тобі «дякую», а потім через декілька років після випуску дзвонять та вітають зі святами, я розумію, що робила свою роботу правильно», – ділиться спогадами педагог.
Результат восьмирічної роботи вражає – понад 70 сертифікатів, грамот та нагород.
Причина звільнення
«Сьогодні ми дуже часто чуємо нове та модне слово булінг. Для мене воно не нове, я його вивчила, ще коли читала якийсь текст з англійської у школі. Але саме зараз воно стало поширеним серед україномовної спільноти. Ми говоримо про булінг до дітей, батьків. Але всі мовчать про булінг щодо вчителів. Особливо якщо це булінг з боку департаменту освіти, які діють голосом «галь з фейсбуку», – пояснює своє рішення пані Марина.
Вона зазначила, що українським педагогам у більшості випадків доводиться мати справу з тим, що їхню роботу оцінюють незнайомі люди, «які жодного разу не були присутніми на моїх уроках, люди, які навіть не знайомі з моїми учнями, люди, які не знайомі з методиками викладання іноземних мов, не знають англійської, а деякі з них навіть української….. Звичайно їх оцінка дуже відрізнялась від оцінки моїх учнів».
Проте і це ще не все…
За словами Марини Михайлової, департамент освіти пішов далі та показав нові методи роботи з людьми.
«Для них є нормою закрити людину у кабінеті та влаштувати допит, залякувати, випускати замовлені статті у ЗМІ, та блокувати IP, щоб коментарі були лише ті, що «потрібні», надсилати дивні коментарі, а потім ще й повідомити, що ти більше не зможеш працювати в жодній школі міста…», – заявляє педагог.
P.S.
Прощання з дітьми було дуже емоційним та важким. Ваші сльози, слова вдячності та прохання не йти дуже важливі. Я точно знаю, що мої учні найкращі. Дякую вам!
Кажуть, що вчителі важливі. Звичайно так! Але точно не для посадовців Маріуполя…
