10 грудня світ відмічає Міжнародний день захисту прав людини. І тут би нашому президентові промовчати, та він не зміг. Втім, виступати вживу він також не став, і його прес-служба відбулася формальною заявою, розміщеною на сайті глави держави.
Правильно, Петре Олексійовичу, я б теж не стала читати людям уголос цю маячню – сміх за кадром сильно б відволікав. Сміх крізь гіркі сльози, бо немає лицемірства гіршого за крокодилячі ридання убивці над трупом своєї жертви – адже права людини в Україні наказали довго жити одночасно із приходом до влади Вас, Петре Олексійовичу.
Аби тiльки прихильників Майдану 2014 не почали переслідувати за організацію Майдану 2017, бо то ж був кого треба майдан, а це кого не треба Майдан.
Ваша заява звучить так, наче б нема у світі країни, де права людини реалізуються настільки досконало та в повному обсязі, як в Україні. І лише злочинна та ворожа Росія на окремих територіях Донецької та Луганської областей а також в Криму розводить тортури, знущання, моральний та фізичний терор. Може ми б усі навіть повірили у такий стан речей, аби не безкарність активістів, які нападають на опозиційно налаштованих громадян та ЗМІ, тиснуть на суди та читають дітям лекції про «громадянське суспільство», не дивлячись на те, що є підозрюваними у скоєнні умисного вбивства. Аби тiльки прихильників Майдану 2014 не почали переслідувати за організацію Майдану 2017, бо то ж був кого треба майдан, а це кого не треба Майдан. Може ми б повірили, навіть знаючи усі ці факти, адже ольгинські тролі невтомно розповсюджують про Україну чорний піар, але є ще звіти міжнародних організацій – ООН, Amnesty International , Репортери без кордонів та багато інших, які б’ють в набат через порушення тих самих прав людини, які у тексті заяви Ви, Петре Олексійовичу, згадали 7 разів, тоді як про російського окупанта – 10.
У цей день я вирішила освіжити у пам’яті текст Загальної декларації прав людини – документу, який у 1948 році до невпізнаваності змінив світ, бо вперше в історії не просто проголошувалася рівність, а й напряму заборонялася дискримінація людини «за ознаками раси, кольору шкіри,статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, соціального чи іншого стану». Крім того, говориться вже у другій статті Декларації, «не повинно бути ніякої різниці на основі політичного, правового, міжнародного статусу країни чи території, до якої людина належить, незалежно від того, чи являється ця територія незалежною, підопічною, не самоврядною або якось інакше обмеженою у своєму суверенітеті». Сподіваюся, Петре Олексійовичу, Ви її читали, бо за фахом дипломат.
Так от: в Україні вже давно стало нормою, причому, не лише в політиці та медіа, але й в побуті, принижувати, дискримінувати та пригнічувати – за участь чи неучасть у Євромайдані, за приналежність до Московського чи Київського патріархату, за вшанування Бандери чи Леніна, за використання або невикористання обсценної лексики, за надмірну вагу чи анорексію, за любов до опери чи шансону, за наявність удома собаки чи за її відсутність, за гуманітарну освіту чи робітничу спеціальність, за підтримку НАБУ чи ГПУ, або просто за те, що людина живе інакше за тебе і вважає свій спосіб кращим. І от президентом всього цього є Ви, Петре Олексійовичу. Але жодних слів, окрім як «російська агресія» з цього приводу не знайшлося. У Вас, людини, чиє перебування на вищій державній посаді починалося зі слів «їхні діти сидітимуть у підвалах!», людини, яка ротом обіцяє захищати права мешканців непідконтрольних територій у разі їх повернення, а рукою вже підписала рішення про блокаду та призупинення виплати пенсій і соцвиплат й готується підписати закон про деокупацію та реінтеграцію. Закон, що передбачає позбавлення виборчих прав людей, які підтримували самопроголошені республіки. Вашим єдиним реальним політичним опонентом став той, хто під час перебування на посада президента Грузії розпустив профспілки та створив таку ситуацію із правами людини, що його досі розшукують за організацію тортур та політичні переслідування. А решта політичного поля – випалена земля.
Це така свобода слова, яка й чути не хоче про право на інший погляд чи критику влади, навіть під чашку фантастичної кави у Братиславі, ну Ви в курсі…
Крім того, у нас є нечувана свобода слова. Це така свобода слова, яка й чути не хоче про право на інший погляд чи критику влади, навіть під чашку фантастичної кави у Братиславі, ну Ви в курсі… Така свобода слова, при якій юпітерам із провладних телеканалів дозволено брехати, маніпулювати і закликати до масових убивств, доки бики сидять у холодних камерах серед клопів за сфабрикованими абсурдними підозрами.
А ще Петре Олексійовичу, закликаю вас задуматися, крім захисту прав людини, про захист прав котів – щоб жоден з них не проходив у якості ворожого агента в справі про державну зраду опозиційного журналіста, як зараз проходить мій Пампух у справі Василя Муравицького.
Юлія Малькіна
