Питання щодо можливого зростання статистики народжуваності внаслідок ізоляції населення, по факту не підтверджується настільки райдужними перспективами. Зростаюча статистика зверненнь до психологів, служб допомоги свідчить про загострення проблем людей у закритому просторі.
Демографічна ситуація в Україні погіршена протягом всього періоду незалежності, смертність переважає над народжуваністю, про штучний (міграційний) приріст можемо поки не говорити, його тенденції мають складнощі з тією ж статистикою.
За даними Держкомстату, за січень 2020 року, кількість народжених в Україні становило 27928 осіб, померлих- 53610, така тенденція смертності характерна для всіх регіонів України. Поліпшити природний приріст населення можливо при зростанні народжуваності у найближчі два роки, у середньому 1,5 дитини на родину.
Щоб ситуація змінилася на краще, коефіцієнт народжуваності в країні має бути 2,5 дитини на одну родину, а щоб відбулось зростання, цей показник має становити 3 дитини. Сьогодні лише у 5 областях України — Закарпатській, Одеській, Київській, Вінницькій та Рівненській – на одну родину припадає 1,5 дитини. В інших регіонах цей показник ще нижчий, зокрема, у Кіровоградській області народжується людей утричі менше, ніж вмирає населення.
За статистикою Міністерства охорони здоров’я, за 28 років в Україні було зроблено до 40 млн. абортів, а у 2019 році в Україні – 46552 переривання вагітності. За інформацією Центру медичної статистики МОЗ, із загальної кількості абортів 1451 – медичні легальні аборти за медичними показниками після 12 тижневої вагітності; 19 878 – медичні легальні аборти до 12 тижнів вагітності; 16664 – аборти методом вакуум-аспірації; 8559 – медикаментозні аборти (аборти, здійснені шляхом прийому певних медикаментів).
Станом на початок 2020 року співвідношення переривань вагітності до усіх зачать становить 22%.
У загальній кількості переривань вагітності велика частка належить абортам за медичними показниками. Що стосується переривання вагітності до 12 тижнів, то на такі рішення впливають соціальні і економічні фактори.
Ознайомившись з ситуацією щодо природного приросту в Україні, врахуємо стан населення в умовах карантину, ізоляції та всіх психологічних наслідків. На початку 2020 року в ООН заявили про сплеск домашнього насилля ледь не у всіх країнах, де запровадили карантин. У Китаї кількість випадків зросла удвічі. У Франції – на 30%. В США кількість звернень за час карантину зросла на 24%, а в Іспанії – на 12,4%.
За офіційними даними «Ла Страда-Україна» кількість звернень за допомогою в результаті домашнього насильства збільшилось протягом місяця з 1100 на 1500 випадків. В середньому за добу до служби Національної поліції України надходить близько 1,5 тисячі звернень, за місяць орієнтовно 42 тисячі викликів. Наприклад, в Києві за місяць зафіксували понад 330 звернень щодо домашнього насильства порівнюючи з 150 в інший час, у Львові 300 випадків порівнюючи з 130 до запровадження карантинних заходів, на Волині 1937 випадків порівнюючи з 1500.
За даними World Population Review у 2019 році в Україні вчинено 1,4 зґвалтування на 100 тис. населення, що, слід все ж відзначити у світових масштабах не самими великими показниками, в той же час, що може пояснюватися не повною наявною статистикою таких інцидентів. У першій двадцятці країн з високим показником домашнього насильства разом з країнами Африки та Латинської Америки фіксується Швеція (найвищий рівень зґвалтувань серед розвинених країн), Австралія, Бельгія, США, Ісландія.
Згідно з Єдиним реєстром судових рішень відомо, що у 13-15% постраждалими від сексуального насилля є дружини та жінки, які проживають разом з чоловіками. Хоча ця цифра не свідчить про те, що зґвалтованих дружин менше, ніж постраждалих в інших категоріях. Одружені жінки, згідно зі статистикою, менше звертаються за захистом своєї статевої свободи. А у 75-80% постраждалими є неповнолітні особи. Разом з тим, в Україні, згідно з опитуваннь, майже 50% населення не вважають зґвалтування протиправним.
Домашнє насильство не є позитивним фактором для природного зростання населення, отримати офіційну статистику щодо вагітностей внаслідок зґвалтувань не лише в Україні, а і в інших країнах досить складно. Орієнтуватись можна за інформацією неофіційних джерел, наприклад, джерело, яке очевидно зацікавлено в лобізмі течій проти абортів і не може сприйматись як достовірна інформація, проте передає настрої і погляди частини суспільства: Італійський журнал «Медицина і моральність» опублікував статистику, при якій із 192 жінок, які завагітніли після зґвалтування лише 56 зробили аборт і лише одна з них оголосила, що не шкодує про таке рішення, інші мучилися депресією через вбивство дитини. 133 народили дитину і 80% з них щасливі, що зробили такий вибір.
Статистика зґвалтувань приголомшує особливо в країнах, де заборонено переривання вагітності, наприклад за даними організації UNICEF в Індії, дітей, молодше 16 років ґвалтують в середньому кожні три години, 240 млн.жінок в Індії вийшли заміж у віці до 18 років за місцевими традиціями і, очевидно не завжди за власним бажанням, та в подальшому мали дітей.
В Ірані, у випадку, якщо звинувачений у зґвалтуванні вирішує одружитися на жертві, то з нього знімаються всі обвинувачення (!). Детальну і розгорнуту інформацію можна отримати на сайті мережі WAVE – громадської організації, що складається з неурядових організацій Європи, які працюють у сфері боротьби з насильством над жінками та дітьми.
В українському судочинстві позбавлення потерпілої незайманості і настання вагітності внаслідок зґвалтування не належать до числа особливо тяжких наслідків.
Сам фактор зґвалтування може викликати труднощі під час і після вагітності, з потенційними негативними наслідками для здоров’я матері і дитини. Жінка, яка завагітніла внаслідок зґвалтування, може вирішувати – зробити аборт, віддати дитину на усиновлення чи залишити. У деяких країнах, де аборти заборонені навіть після зґвалтування й інцесту, понад 90 % вагітностей у дітей 15 років і молодше стаються в результаті зґвалтування з боку знайомих і тих, з ким вони проживають.
Зґвалтування є гострою психологічною травмою і може призводити до психічних розладів і захворювань у постраждалої людини. При цьому залишивши вагітність жінка залишається в стані зовсім іншому ніж та, яка завагітніла в спокої і гармонії. Саме тому, Всесвітня організація охорони здоров’я, українські громадські організації, в тому числі «Ла Страда- Україна» б’ють на сполох та намагаються привернути увагу всього суспільства до закритої «сором’язливої» проблеми насильства в сім’ї, загостреної саме в карантинних ізольованих умовах.
Відповідь чітку на питання щодо зростання народжуваності після карантину, можна сформувати після аналізу статистичних данних, на сайті Центру медичної статистики МОЗ України щодо реєстрації жінок, які стають на облік вагітності. В середньому, в Україні за 2018 рік зареєстровано на обліку 313146 вагітних, у 2019 році- 290386 осіб, за 2020 рік поки данних не визначено. Однозначним є зменшення звернень до жіночих консультацій і не лише за технічних причин через карантинні обмеження, а і через зменшення обсягів за прямим призначенням.
Природний приріст населення України у 2020-2021 роках буде мати тенденцію до скорочення, психологічні проблеми не оминають суспільство, яке знаходиться в ізоляціі, це стосується як жінок так і чоловіків. З іншого боку, карантинна ізоляція може стати важливим фактором для роздумів щодо будівництва сімейних відносин та взаємноспілкування у суспільстві.
Українці все ж уміють любити, поважати, народжувати, виховувати, бути щирими в своїх уподобаннях, що і має лягти в основу зростання здорового природного рівня населення.
Наталія Грущинська
