Минув майже місяць, як ініціатор «Тарифної мобілізації» Максим Гольдарб звернувся до активних учасників антитарифного руху об’єднуватися на місцях та створювати регіональні центри ТМ. У цьому матеріалі він розповідає, яка основна мета руху та як організатори ТМ планують досягати перемоги в боротьбі з грабіжницькими тарифами.
На сьогодні значна частина населення України розуміє, що тарифна політика абсолютно економічно не обґрунтована, і люди готі змінювати ситуацію. Саме про це, зокрема, свідчать численні відгуки на заклик «Тарифної мобілізації» приєднуватися до руху та створювати регіональні антитарифні центри по всій Україні.
Перше, що необхідно зробити і з чим ми просимо наших нових друзів працювати, – це над формуванням паспорту територій. Ми хочемо розуміти, хто конкретно займається виробленням і постачанням комунальних послуг: які підприємства, хто за ними стоїть, з ким вони афільовані. Ми хочемо бачити, яким чином будується тарифна сітка в кожному конкретному регіоні.
Річ у тім, що тарифи на опалення і гарячу воду в регіонах, на відміну від ціни на газ, суттєво відрізняються: хтось закладає додаткову суму на робочу силу, хтось – на інвестскладову; в цілому по-різному, але тариф «роздувають».
Далі – ми плануємо з’ясувати, хто затверджує тарифи в кожному регіоні. Адже перш ніж їх погодить НКРЕКП, тарифи розглядає місцева влада. І, коли мери міст говорять: «Ой-ой, ми ж не при справах – це все НКРЕКП», – то нічого подібного. Органи місцевого самоврядування впливають на тарифи і вони можуть, як мінімум, на своєму місцевому рівні переглянути норму споживання. Не секрет ні для кого, що норма, встановлена для споживання без лічильника, майже вдвічі перевищує показник реального споживання, з лічильником. Тому мерія часто спеціально не забезпечує людей лічильниками.
Як правильно порахувати, скільки тепла витрачається на квадратний метр? Дуже просто: взяти всі будинки, де є прилади обліку, вивести середнє арифметичне і таким чином отримати адекватну норму споживання тепла – це автоматично зумовить зниження тарифів. А отже, люди вже менше платитимуть.
Крім того, місцеві ради дають монополіям у користування мережі. Потрібно робити це на максимально вигідних для громади умовах, вимагати від монополій показувати чесну калькуляцію. Коли місцеві центри «Тарифної мобілізації» досконально знатимуть ситуацію: що саме заклали, як це затвердили, хто винен, – ми достеменно знатимемо, як по крупицях розламати ситуацію, де слабкі місця в монополістів, де вони неправі, кого на місцях змусити зробити щось для того, аби тарифи на місцевому рівні були відкориговані.
«Тарифна мобілізація» переконана: коли на місцях почнуть приймати рішення про зниження норми споживання, прозору калькуляцію тарифікації, правильний розподіл мереж, контроль природних втрат у мережах (зараз вони космічні), нарешті, контроль за монополіями, – тоді й настане порядок.
Завдяки такому механізму можна змусити владу на місцях слухатися, а людей консолідуватися. Крім того, центри «Тарифної мобілізації» виконуватимуть просвітницьку роль: інформуватимуть людей про те, що насправді відбувається; вирішуватимуть житлово-комунальні проблеми учасників «Тарифної мобілізації». Все реально. Це можна і потрібно робити в Сумах, Харкові, Дніпрі та в інших містах; тоді все стане на свої місця. Мінімальний ККД від усіх вищевказаних дій – зниження тарифів на 30%, що зовсім не мало. Вдумайтеся – 30 % просто крадуть.
У рамках регіональних центрів ми готові співпрацювати з іншими громадськими організаціями та політичними силами, які на місцях підтримають антитарифний рух і допоможуть нарощувати його. У нас одна мета – поламати грабіжницькі тарифи!
Матеріал надано «Публічним аудитом»