Вчені встановили, що за останні сорок років кількість випадків ожиріння серед чоловіків зросла втричі (з 3,2% до 10,8%), а серед жінок — більш як вдвічі (з 6,4% до 14,9%). Кількість людей із недостатньою вагою за ці ж 40 років зросла з 330 мільйонів до 462 мільйонів, що все одно менше ніж тенденції ожиріння.

Станом на 2019 рік у світі людей з надмірною вагою — 1.6 млн.осіб, а страждаючих на ожиріння- 739 млн.осіб, із них 305 млн. – чоловіки та 434 млн. – жінки.

Найбільша кількість повних людей в Китаї та США, в Японії найменша. В Мексиці від ожиріння страждає 32,4% жителів, Новій Зеландії – 30,7%, Угорщині (30%), Австралії (27,9%), Великобританії (26,9%), ПАР (26,5%), Канаді (25,8%), Чилі (25,1%) і Фінляндії (24,8%), в Україні 22,1% населення.

Загалом показник ожиріння у країнах Західної Європи коливається від 20 до 24%.

Станом за 2018 рік у світі голодує 113 млн людей у 53 країнах світу, проте цей показник є нижчим ніж у 2017 році, коли нестачу продовольства відчували 124 млн. Найгостріші проблеми голоду присутні в 8 країнах: Афганістан, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Нігерії, Південний Судан, Судан, Сирія та Ємен.

В Ємені за даними ООН в результаті військових дій з Саудівською Аравією, зростання цін на продовольство, падаючої вартості єменської валюти, морської блокади, країні загрожує масовий голод. В організації спрогнозували, що до кінця цього року від голоду загинуть понад 36 тисяч дітей.

Історія досліджує причини голодоморів та їх наслідки, які мають свою тенденцію. Приклади великих періодів голоду у Європі. Вели́кий го́лод в Ірла́ндії в 1845—1849 р., викликаний деструктивною економічною політикою Великої Британії і спровокований епідемією фітопатогенного картопляного гриба, що призвів до знищення головної культури споживання— картоплі.

Окрім Ірландії, хвороба картоплі перекинулася на інші європейські країни, але ніде більше не викликала таких катастрофічних наслідків.

В результаті голоду загинуло від 500 тис. до 1,5 млн осіб. Значно збільшилася еміграція (з 1846 по 1851 виїхали 1,5 млн осіб), особливо в США, що стала постійною межею історичного розвитку Ірландії. У результаті, в 1841—1851 рр. населення Ірландії скоротилося на 30 %.

Велика депресія в США та країнах Європи, наслідки якої відчувалися до кінця 1930-х років.
Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46 %, у Великій Британії на 24 %, у Німеччині на 41 %, у Франції на 32 %. Курси акцій промислових компаній впали в США на 87 %, у Великій Британії на 48 %, у Німеччині на 64 %, у Франції на 60 %. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн безробітних, у тому числі в США 14 млн.
Згідно американській статистиці, за період з 1931 по 1940 рік, за динамікою приросту населення США втратили 8 млн. 553 тис. осіб.

Ряд африканських країн переживав масовий голод у 1968–1973 роках. Так, у результаті голоду, викликаного посухою, в Нігерії померло 100 000 чоловік.

Найсумнішими прикладами голодоморів були, Великий голод 1315-1317 років, який торкнувся більшої частини Європи, в тому числі і території майбутньої Росії. В 1601-1603 роках голод на території Росії з кількістю жертв близько 2 млн осіб (1/3 населення). У 1881-1882 роки голод вигубив від 375 000 до 500 000 душ, головним чином через пов’язані з голодом хворобами. У 1921-1923 роках стався перший голод у СРСР, при якому найбільше постраждали південно-східні території Росії (Надволжя, Татарстан, Башкирії) та Україна. За оцінками, кількість потерпілих сягнула 16 млн людей, а померло до 5 млн.

Голодомор 1932-1933 років призвів до смертності 3,9 млн осіб, при цьому 1 млн з них — діти віком до 10 років. Загальні людські втрати через надсмертність у результаті голодомору 1932-1934 років в СРСР становлять 8,7 млн осіб.

Штучно створений голод 1946-1947 років в СРСР, спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією, та такий, що спровокував спалахи тифу, інших хвороб, канібалізму та забрав життя приблизно 1 млн.осіб.

За даними ООН, кількість людей у світі, що страждають від голоду, має тенденцію до зростання з 2015 року. У 2017 році таких нараховувалося 821 мільйон — на 6 мільйонів більше, ніж роком раніше. Це означає, що кожен дев’ятий мешканець Землі голодує.

Найбільше людей, що страждаючих від голоду та недоїдання, як і раніше, проживають у країнах Азії — 515 мільйонів. Ще понад 256 мільйонів — в країнах Африки, 39 мільйонів — у Латинській Америці та на островах Карибського моря.

Серед ключових факторів, які сприяють поширенню голоду, окрім конфліктів різного характеру та економічного спаду в окремих країнах, є зміни клімату, що призводять до посух та повеней. Так, зміни клімату і стихійні лиха у 2018 р. привели до гострої нестачі продовольства приблизно 29 млн. людей.

Перспективи також тривожні, особливо якщо керуватися прогнозом Вloomberg за 2019 рік, який передбачає повені, посухи, лісові пожежі, які призведуть до екстремальних коливань температури води й атмосферного тиску в екваторіальній зоні Тихого океану. Спека може знищувати посіви пшениці в Австралії, дощі зменшувати виробництво рису від Індії до Японії, засуха загрожуватиме посівам сої та кукурудзи в Бразилії.

Глобальні запаси продовольства скорочуються, проте відносно не займаними залишаються на територіях Північної Америки (США і Канада), а у Чорноморському регіоні Європи – Україні і Росії. В таких умовах ситуація може стати стимулом для активного позитивного використання природних можливостей України, вирішення питання ринку землі, розвитку аграрного сектору, економіки загалом.

Ставити за мету: досягти світового балансу в співвідношенні голодних та тих, що страждають на ожиріння не досить коректно, тому як причини двох цих відхилень різні. В питанні ожиріння, наприклад, особливе місце має займати зниження вартості здорової їжі порівняно зі шкідливою, введення податків на харчі з високим вмістом цукру, що, в свою чергу, сприятиме економічним змінам, не завжди вигідним для виробників.

За часів Середньовіччя та Відродження ожиріння вважалося ознакою статку. З часом, під впливом військових та економічних процесів, в наслідок промислової революції погляди змінювались. Вага тіла, яку вважають ідеальною, стала нижчою з 1920-х років. В сучасному світі при пануванні генної інженерії, яка має тенденцію до активізації (що є невідворотним в умовах зростання населення Планети та необхідності його прогодування) ожиріння стає віддзеркаленням розвитку цивілізації.

Наталія Грущинська

Print Friendly, PDF & Email