Уперше за дев’ять років президент США прилетів до Китаю — і повернувся практично з порожніми руками. Дональд Трамп привіз із собою цілу команду бізнес-зірок: Ілона Маска, Тіма Кука, керівників Meta, Goldman Sachs, Boeing, Visa. Та навіть така делегація не врятувала переговори.
Сі Цзіньпін, на відміну від американського гостя, чітко знав, чого хоче від зустрічі — і це отримав.
Дев’ять років, які змінили все
У 2017-му картина була зовсім іншою. Тоді Сі сам летів через півсвіту до Мар-о-Лаго, ввічливо посміхався онуці Трампа, що читала йому віршики китайською, і вислуховував за десертом новини про ракетний удар по Сирії. Той Китай був молодшим партнером у діалозі.
Сьогодні все навпаки: Трамп прибув до Пекіна сам, ослаблений війною в Ірані, без чіткої стратегії та без сильної команди. Як зазначає директор Берлінського центру Карнегі Олександр Габуєв, цей візит зафіксував паритет двох головних держав планети.

Рідкоземельна зброя Пекіна
Головний козир Китаю — рідкоземельні метали.
КНР контролює близько 90% світового ринку очищення та виробництва напівфабрикатів. Коли навесні 2025-го Трамп оголосив про нові імпортні мита, Пекін відповів дзеркально й холоднокровно: на кожне підвищення — своє підвищення плюс неофіційні нетарифні обмеження.
Удар по американській промисловості виявився болючим: без китайських поставок ризикував зупинитися навіть військово-промисловий комплекс. Уже в травні 2025-го Білий дім пішов на мирову. Японія, що ще з 2010-го намагається знизити залежність від цих поставок, за 15 років скоротила її лише з 80% до 65% — і то здебільшого через перенесення виробництв у сам Китай.
Що Трамп розгубив за рік
Команда Байдена залишила йому серйозний спадок: міцні союзники в Європі, військовий блок AUKUS, безпрецедентні технологічні санкції проти КНР, програма відродження американської промисловості. За перший рік другого терміну це майже все знівельовано. Канадський прем’єр Марк Карні відновлює торгівлю з Пекіном.
Закон про зниження інфляції та CHIPS Act фактично не виконуються. Технологічні санкції перетворилися на інструмент торгу: Білий дім дозволив Nvidia постачати передові чипи в Китай за частку виторгу — а Пекін у відповідь неформально заборонив держкомпаніям купувати іноземні чипи, підштовхуючи Huawei і SMIC.
Через “хрестовий похід” Маска проти глибинної держави з адміністрації пішли ключові експерти-китаїсти; у Раднацбезу їх лишилася буквально пара.

Що отримав Сі
Із переговорів китайський лідер виніс саме те, чого прагнув. Він озвучив нову формулу: “конструктивна стратегічна стабільність” — фіксація статус-кво, відсутність ворожих кроків, готовність до компромісів у межах суперництва.
Публічно окреслив “червону лінію” — Тайвань. Уже на зворотному шляху Трамп заявив журналістам, що не казатиме, чи захищатиме США острів у разі китайського вторгнення.
Це повернення до риторики “стратегічної невизначеності” — і великий крок уперед для Пекіна. Конкретні угоди здебільшого символічні: обіцянка купити 200 літаків Boeing (ринок чекав 500, акції впали на 4%), імпорт американської нафти та сої, можливе розширення доступу фінкомпаній США до внутрішнього ринку.

Висновок
Підсумок візиту фіксує нову конфігурацію відносин: Пекін уперше веде діалог із Вашингтоном на рівних. Китай продемонстрував працездатні інструменти геоекономічного стримування — від контролю над рідкоземельним ринком до асиметричних відповідей на тарифний тиск.
США ж за рік розгубили значну частину важелів, накопичених попередньою адміністрацією: послаблені союзницькі коаліції, нерівномірне виконання промислових програм, помітне зменшення експертної ваги в профільних відомствах. Запропонована Сі формула “конструктивної стратегічної стабільності” з високою ймовірністю стане робочим описом двосторонніх відносин у найближчі роки.
Конкретні економічні угоди тут менш показові, ніж зафіксована динаміка: вона поки складається на користь Пекіна.






























