Відповідно до ст. 19 Закону України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР “Про відпустки” жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А першої групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А першої групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А першої групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).
За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Причому самотні матері мають право на додаткову оплачувану відпустку до досягнення дитиною не 15, а 18 років, тому що згідно ст. 1 Закону України від 26.04.01 р. №2402-III “Про охорону дитинства”, ст. 2 Закону України від 21.11.92 р. №2811-ХІІ “Про державну підтримку сім’ям з дітьми” дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після, але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Так, чинним законодавством не визначено строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.
Згідно зі ст. 24 Закону, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А першої групи.
Водночас у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А першої групи, виплачується спадкоємцям.
Таким чином, якщо працівник звільняється з роботи у відповідному році і має невикористану соціальну відпустку за цей рік, йому має бути виплачена за неї грошова компенсація. На новому місці роботи він не матиме права на отримання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, оскільки така відпустка надається один раз впродовж відповідного календарного року.
