До хвилі протестів у Франції приєдналися працівники системи освіти. За аналогією з «жовтими жилетами» незадоволені назвали себе «червоними ручками», і всього за місяць група з 6 осіб зросла до 60 тисяч. Як повідомляє Le Monde, протестуючі, втомлені від насильства з боку учнів та бездіяльності керівництва, вимагають поліпшення умов праці. Про це пише виданн RT.

Працівники французької системи освіти теж незадоволені своїм становищем і вирішили дати уряду про це знати. Ще в жовтні 2018 року багато викладачі стали ділитися в соціальних мережах своїми історіями про психологічний і фізичне насильство з боку учнів та бездіяльність і небажання керівництва розбиратися.

З «жовтими жилетами» «червоні ручки» об’єднує не лише схожа ідея назви. На думку головних активістів педагогічного процесу, вони б і не стали виступати зі своєю ініціативою, якщо б не протести «жилетів».

10 грудня президент Франції Еммануель Макрон звернувся до протестувальників і спробував дати зрозуміти, що вони були почуті. Однак лідер нічого не згадав про умови роботи викладачів — з цього «упущення» і народилися «червоні ручки».

«Ми захотіли створити групу в Facebook, щоб зрозуміти, чи були інші так само незадоволені, як і ми, — пояснює одна з шести засновників руху Дженіфер, що побажала залишитися невідомою. — Через кілька днів нас було вже більше 10 тисяч».

«Червоні ручки» складають близько 7% з усіх 880 тис. працівників французької системи освіти. Серед невдоволених зустрічаються абсолютно різні люди — молоді і літні, вихователі дитячих садів і вчителя початкових класів, коледжів і ліцеїв, а також інші співробітники навчальних закладів. Вимоги, як зазначає видання, далеко не нові: «червоні ручки» хочуть домогтися підвищення зарплати і її перерахунку з урахуванням реальних годин роботи і рівня освіти та професіоналізму, а також обмеження числа учнів в одному класі і поліпшення медичного обслуговування. 6 січня міністр освіти заявив про створення робочої групи, яка візьме під контроль вимоги «ручок».

Деякі протестувальники впевнені, що в сучасному світі через соцмережі можна домогтися куди більшого, ніж традиційними методами на кшталт страйків. Також поки неясно, чи підтримують рух профспілки, які поки заявляють лише про готовність «подумати над спільними діями».

 

Print Friendly, PDF & Email