Зруйнувати економіку будь-якої країни не просто і не швидко. Та нові санкції, вихід виробників, держрегулювання цін і часткове виключення зі світової економіки таки роблять свою справу й наближають кремль до краху. Впав СРСР - впаде і росія.

Військова машина рф вже дала збій, та чи довго ще витримає її економіка, щоб воювати з Україною та погрожувати світу? Розглянемо основні моменти, які нам варто розуміти.

Економіка росії – не світло, миттєво не вимкнеш, та її «яскравість» вже тьмяніє. Економічні взаємодії влаштовані таким чином, що де факто – результати тільки від першого пакету санкцій починають істотно проглядатися тільки через пів року. Звичайно запаси міцності «країни бензоколонки», юридичні лазівки та щось типу «паралельного імпорту», якими користується кремль, допомагає росіянам ще виграти трохи часу. Та результат все одно буде однаковий, питання часу. Музика точно спиниться.

Але не буває так, щоб криза наставала миттєво, вона триває роками, а фундаментальні економічні кризи, як, наприклад, криза 90-х, розтягнулася майже на десятиліття. При чому тоді світ всіляко підтримував рф та її інтеграцію у світову торгівлю, бо сподівався, що вона таки зможе стати цивілізаційною країною. Зараз навпаки, більшість вже розкрила очі.

На днях ЄС запроваджує вже 9-й пакет санкцій проти рф, який передбачає санкції для 200 фізичних та юридичних осіб, а також 3 російські банки, обмеження доступу рф до безпілотників з третіх країн, нові заходи контролю експорту, включаючи товари подвійного призначення, включно з певними хімічними компонентами, нервово-паралітичними речовинами, електронікою та програмним забезпеченням, і ще закриває ще 4 канали роспропаганди у Європі.  На додачу, Єврокомісія пропонує додаткові обмеження проти енергетичного й гірничовидобувного сектору, включно з забороною інвестицій у нові видобувні потужності у росії.

Санкції країн G7 також планово роблять свою справу, перетворюючи росію на країну світового вигнанця, що навіть колишні друзі путіна вже цураються його публічно та скасовують зустрічі.

На цьому тижні нарешті запровадили стелю цін на нафту, на яку всі давно чекали. Проте все відбувається не так швидко, як хотілося б українцям. Події проходять планово у світовому світогляді, так, щоб економіка світу та західних країн зазнала якомога менших втрат від відмови від дешевих російських ресурсів, у залежність від котрих деякі політики поставили Європу з початку 2000-х. Та лід тріснув. Кремль це розуміє та усіма засобами намагається відтермінувати свою участь,  повернути все, як було до, або хоча б знайти якийсь статус-кво.

Показовий момент – це обмеження цін на російську нафту. Як колись було з СРСР. Нагадаємо, що тоді США домовилися з Саудівською Аравією про збільшення видобутку з 1985 року та знизили ціну з 30 до 12 чи навіть до 8$. Радянська економіка, яка трималася на експорті енергоносіїв, рухнула на 5-й рік падіння ціни, а програш війни в Афганістані зруйнував пропагандистський міф про могутність совєтів. І не забувайте, що міць та потужності СРСР були набагато більші, ніж у рф.

Сьогодні Сполучені Штати також певними маніпуляціями та домовленостями з нафтовими країнами вже зможуть продавлювати ціну на рівні 30$ за барель. Вже на другий день регулювання вартість окремих партій Urals була вже 43$. І це тільки початок. Америка навіть домовляється з Венесуелою про зняття санкцій і збільшення нафтовидобутку.

Дуже важлива для реалізації нафтового ембарго та взагалі міцності економіки рф позиція Китаю та Індії. Росіяни вже запропонували китайцям та індусам не менше 30% знижки на свої енергоносії за нейтралітет чи підтримку кремля. При цьому рф збільшує вартість енергоносіїв для своїх громадян на 10%.

Наразі дії показують, що Китай та Індія розмірковують. Китай в цьому плані схожий на Туреччину, де планується новий газовий хаб - замість росії, але можливо з російським газом, діють виключно з балансу між двох вогнів задля своїх інтересів. Можливо, якби весь Західний світ більш точно визначив для себе, що і як буде далі після розпаду рф, то і його дії були би більш швидкими. Та все одно все іде в одному напрямку.

Для українців ці 10 місяців війни були дуже довгими, та в контексті світової економіки та політики за цей час відбулося важливих та незворотних подій більше, ніж за десятиліття. Ми  бачимо багато результатів вже сьогодні, щось побачимо вже скоро, а щось чекає ще за десятки років. Зрозуміло одне: вороття немає. Історія циклічна, і її уроки будуть повторюватися до того часу, поки світ їх не вивчить. Економіка росії буде занепадати відповідно до її здатності ведення війни. Ми бачимо останні роки існування рашистської імперії, з розпадом якої зміниться і світ, і баланси сили в ньому. Для політичної та економічної росії у світі все завершується, а для України все тільки починається.

Олександр Казмірішин

Print Friendly, PDF & Email