Цього місяця глава КНР Сі Цзіньпін виступив із промовою про нагальну необхідність проривів у вітчизняних технологіях, щоб зміцнити національну безпеку та стати ще більш незалежним у максимальній кількості галузей економіки, фінансів та промисловості.
Цей план є прикладом масштабу амбіцій китайського лідера.
При Сі, який незабаром отримає ще один термін на чолі країни, Китай прагне стати самодостатньою техно-наддержавою, яка все менш покладатиметься на Захід у передових технологіях.
Основна мета, кажуть аналітики, полягає в тому, щоб побудувати «фортецю Китай» — реорганізувати другу за величиною економіку світу, щоб вона могла працювати на внутрішній енергії, спираючись на власні технології та розробки.
Наскільки реалістичне це завдання розвитку максимальної самодостатності та опори на власні сили?
Аналітики кажуть, що стратегія складається з кількох складових, у разі успіху на її реалізацію піде кілька років. У галузі технологій мета полягає в тому, щоб стимулювати внутрішні інновації та локалізувати стратегічні аспекти ланцюгів постачання. В енергетиці мета полягає в тому, щоб збільшити використання відновлюваних джерел енергії та знизити залежність від морських поставок нафти та газу. У сфері продуктів харчування шлях до більшої самостійності включає відродження місцевої насіннєвої промисловості. Імператив у фінансах – протидія залежності від долара.
Сильна ставка на технології
Багато змін, про які сигналізують у зв’язку з підготовкою Китаю до проведення в середині жовтня 20-го Всекитайського з’їзду Комуністичної партії Китаю, були передбачені або перебувають на стадії підготовки протягом деякого часу. Але партійний з’їзд, схоже, підтвердить та прискорить темпи деяких перетворень.
Зауваження Сі, коли він головував цього місяця на засіданні Центральної комісії з питань всебічного поглиблення реформ, одного з партійних органів, які використовуються для управління Китаєм, виклали чітке бачення майбутнього технологій.
Розвиток «базових технологій» не можна було залишити на розсуд вільного ринку, його має очолити уряд Китаю. «Необхідно посилити централізоване та єдине керівництво, Центральний комітет, та створити авторитетну систему управління прийняттям рішень для розвитку технологій», — цитує заяву Сі Цзіньпіна місцевий телеканал CCTV.
Так вже було виділено колосальну суму, понад 150 мільярдів доларів, на стимулювання прогресу в області напівпровідників. У минулорічному звіті Асоціації напівпровідникової промисловості, групи виробників мікросхем США говориться, що Китайський національний фонд інтегральних схем вже інвестував 39 мільярдів доларів в основному в нові виробничі проекти.
Крім того, понад 15 місцевих органів влади оголосили про виділення коштів на загальну суму 25 мільярдів доларів на підтримку китайських напівпровідникових компаній. У звіті SIA йдеться, що ще 50 мільярдів доларів було виділено у вигляді «державних субсидій, інвестицій в акціонерний капітал та позик під низькі відсотки».
Для порівняння, план США виділити 50 мільярдів доларів на підтримку власної вітчизняної напівпровідникової промисловості виглядає набагато скромніше.
Напівпровідники зазвичай вважаються ахіллесовою п’ятою китайської промисловості. У 2020 році він імпортував напівпровідників на колосальні 378 мільярдів доларів.
Ставка на “маленьких гігантів”
Деякі помітні прориви вже сталися. Цього літа стало відомо, що SMIC, один із провідних виробників чіпів у Китаї, успішно створив 7-нанометровий чіп, відстаючи від лідерів галузі, таких як TSMC та Samsung, всього на одне чи два «покоління».
«Самозабезпечення – це мрія для будь-якої країни, навіть такої великої, як США чи Китай, коли йдеться про чіпи», – каже Ден Ванг, технічний аналітик Gavekal Dragonomics із Шанхаю.
Ще один важливий напрямок зусиль Китаю щодо досягнення технологічної самодостатності пов’язаний із двома взаємопов’язаними областями: вибір державою потенційних чемпіонів, таких як Tianjin Saixiang, та державна підтримка активного просування венчурного капіталу.
На загальнонаціональних зборах, що відбулися цього місяця у східній провінції Цзянсу, Китай назвав 8997 підприємств «маленькими гігантами», поставивши їх у чергу на податкові пільги, щоб вони могли допомогти Китаю конкурувати зі США та іншими західними державами.
«Маленькі гіганти» — це невеликі підприємства, які все ще знаходяться на ранній стадії розвитку та зосереджені на нових поколіннях інформаційних технологій, виробництві високотехнологічного обладнання, нової енергії, нових матеріалах, біомедичній та інших сферах високого класу.
Сі в листі до зустрічі висловив сподівання, що такі підприємства «гратимуть важливішу роль у стабілізації ланцюжків поставок», що свідчить про його прагнення до того, щоб «маленькі гіганти» допомогли створити місцеву технологічну галузь Китаю.
Підтримку таких зусиль можна знайти у заяві Пекіна про посилення контролю над індустрією венчурного капіталу країни. За останні кілька років Китай керував створенням понад 1800 так званих державних керівних фондів, які залучили понад 6 трлн юанів (900 млрд доларів) для інвестицій переважно в технологічні сектори, які Пекін вважає стратегічними.
Один із найвідоміших стартапів світу в галузі штучного інтелекту — китайська компанія Sense Time, розробник технології розпізнавання осіб. За чотири роки академічний проект дослідників Мультимедійної лабораторії Китайського університету Гонконгу перетворився на найдорожчий ШІ-стартап світу з оцінкою 4,5 млрд доларів.
Відновлювані джерела енергії
На перетині геополітики та технологій лежить ще одна велика вразливість для Китаю – енергопостачання. Під час візиту на нафтове родовище на півночі Китаю наприкінці минулого року Сі зробив гучний заклик, який відтоді лунає в офіційних ЗМІ.
“Наша чаша з енергетичним рисом має бути в наших руках”, – сказав він.
При поточному рівні енергетичної самозабезпеченості країни близько 80 відсотків, це робить близько 20 відсотків поставок — переважно у вигляді нафти і газу, що імпортується, — відносно вразливими для зовнішніх потрясінь. Китай особливо стурбований судноплавними шляхами через «вузькі місця», такі як Малакська протока, де військовий вплив США залишається високим.
Міхал Мейдан, директор Оксфордського інституту енергетичних досліджень, каже, що Пекін приділяє особливу увагу відновлюваним джерелам енергії, таким як сонячна та вітрова енергія, як частина рішення.
Це створює надійний стимул для майбутнього розгортання відновлюваних джерел енергії, що вже перебуває на передових світових рівнях. Аналітики кажуть, що Китай перебуває на шляху до якнайшвидшого досягнення національного плану щодо отримання близько 33% своєї енергії з відновлюваних джерел до 2025 року.
Продовольча незалежність Китаю
Ще одна важлива мета влади КНР – незалежність та внутрішня стійкість через розвиток ефективного сільського господарства.
Продовольча безпека Китаю була ослаблена за останні три десятиліття, оскільки його населення зросло, а сільськогосподарські угіддя перейшли від вирощування зерна до більш прибуткових культур.
Хоча китайські лідери роками наголошували на життєво важливому значенні продовольчої безпеки, аналітики вважають, що при Сі Цзіньпін цей курс значно посилиться.
Починаючи з 2019 року, продовольча безпека та національна безпека були чітко об’єднані вищим керівництвом КНР, і мета самозабезпеченості основними продуктами харчування все частіше стає однією з найголовніших.
Основні напрями політики в галузі виробництва зерна зосереджені на необхідності досягнення все більш високих урожаїв, а також на більшому захисті орних земель, ефективнішому використанні води та інших великих водозберігаючих проектах.
Але найважливіша політика, за словами аналітиків Goldman Sachs — це план відродження насіннєвої галузі, який Сі вперше просував у 2021 році і який закликає докласти більше зусиль для досягнення самозабезпечення.
По-справжньому ключовим переломним моментом, який покаже, що виробництво продуктів харчування потрапить під категорію «китайської фортеці», стане впровадження в Китаї першого покоління ГМ-насіння — зсув, який зустрічав сильний опір, але аналітики тепер вважають його неминучим.
Акцент на самостійності
Акцент Китаю на самостійності назрів давно. Приблизно з 2015 року адміністрація Сі почала приділяти все більше уваги самостійності промислових ланцюгів поставок. Це посилилося із запуском минулого року 14-го «п’ятирічного плану» Китаю та запровадженням політики, яка називається «подвійною циркуляцією», яка акцентувала на необхідності Китаю покладатися на внутрішній динамізм.
Відповідно до задуму влади Китаю, галузі, що мають стратегічне значення для сьогодення та майбутнього КНР та його мешканців, розглядатимуться як питання національної безпеки. Але цей процес, як вважають експерти, не розвиватиметься на шкоду глобальній ролі Китаю у світовій економіці, важливою частиною якої він став за останні 30 років. Галузі, що вимагають іноземного капіталу та китайської робочої сили, залишаться такими ж відкритими та взаємопов’язаними зі світом, як і раніше.
