В ім’я Бога
Поява фісташок в Ірані відноситься до періоду, що сягає 4000-5000-річної давнини. Перші фісташкові дерева з’явилися в Хорасані на північному сході Ірану в період правління Ахеменідської династії. Назва фісташок у грецькій, латинській та інших європейським мовах, в арабській, турецькій, російській, японській та інших мовах мають іранське походження. Фісташки в перській мові в більш давні періоди називалися pistaku, а пізніше отримали назву pesteh. Фісташкові сади в Ірані існують саме з тих давніх часів.
Фісташкова родина нараховує 75 родів та 600 видів. Згідно із статистичними даними відносно різних країн-виробників фісташок, лише продукція семи країн має комерційний характер, і серед провідних країн, що виробляють фісташки, загальносвітовий обсяг виробництва яких дорівнює 400 тис. тонн, Іран, частка якого в світовому виробництва цього продукту становить 75 відсотків, посідає перше місце, США (17%) – друге, і Туреччина (13%) посідає третє місце в світі серед країн-виробників фісташок. Нині на території іранської провінції Керман площа, на якій вирощують плодоносні фісташкові дерева, займає 81,4 відсотки загальної площі, на якій вирощується ця рослина, і є провідним регіоном вирощення фісташок в Ірані та світі. Найбільше тут вирощуються фісташки таких сортів, що мають назви “Оухаді”, “Кяллє Гучі”, “Фандогі”, “Акбарі”, “Сефід пусте”, “Амірі”, “Шасті” та “Джандагі”.
Назви сортів іранських фісташок виникли на основі історичного минулого або назв місцевостей де їх вирощують. До останньої категорії відносяться назви сортів, що походять від назв місцевостей, такі як “Дамгані” (від назви міста Дамган), “Казвіні” (від назви міста Казвін), “Раварі” (від назви округи Равар у провінції Керман), “Себзеварі” (від назви міста Себзевар на північному сході Ірану, у провінції Хорасан-Резаві) та “Кумі” (від назви міста Кум). Слід також зазначити, що крім зазначених факторів, на назву сорту також впливають форми фісташок, предмети, які вони нагадують, та інші чинники. Зокрема, це стосується назв таких сортів фісташок, як “Бадамі” (від перського слова “бадам”, що означає “мигдаль”), “Ахмад Агаї” (від власного чоловічого імені Ахмад Ага), “Акбарі” (від власного чоловічого імені Акбар), “Фандогі” (від слова “фaндог”, що відображає назву горіха-ліщини фундука в сучасній перській мові), “Кяллє Гочі” (що перською мовою означає “голова дикого барана”), “Сефід Песте” (від перського виразу “сефід песте”, що означає “біла фісташка”), “Сабз Песте” (від перського виразу “сабз песте”, що означає “зелена фісташка”), “Ханджарі” (від слова “ханджар”, що означає “кинджал”) тощо.
В цій таблиці справа наліво позначено назви сортів фісташок: “Бадамі”, “Ахмад Агаї”, “Акбарі”, “Фандогі” та “Кяллє Гочі”.
Сорти фісташок також розрізняються за періодом дозрівання, і в цьому відношенні вони поділяються на скоростиглі та довгостиглі. Скоростиглі фісташки дозрівають у другій половині серпня, а довгостиглі – в останній декаді вересня. Фісташки – це рослини, що вирощуються в теплих краях. Фісташкове дерево, на відміну від мигдального дерева чи волоського горіха, є двостовбуровим деревом, і дерево-самець та дерево-самка ростуть окремо одне від одного. Особливістю цих дерев є те, що вони одного року плодоносять більше, а іншого року – менше.
Найдавніший з залишків фісташкових дерев у світі, що потрапив до руку дослідників, – це шматок напівобгорілої деревини, що відноситься до кам’яного віку, знайдений, приблизно тисячу років тому, в районі Феса (провінція Фарс), і наразі зберігається в одному з музеїв Парижа. Славетний давньогрецький історик Геродот також у своїх творах згадував вирощування фісташок на території Ірану. У зв’язку з цим, висловлюється гіпотеза відносно початку вирощування фісташок на території сучасного Ірану, принаймні, чотири тисячі років тому. Мешканці Ірану з найдавніших періодів історії інтуїтивно відчували та здогадувалися про корисні, життєдайні властивості фісташок, а саме, те, що вони покращують склад крові, імунну та кровоносну системи, покращують мозкову діяльність. Наприклад, згідно зі стародавніми джерелами, міфічний цар-чудовисько Заххак був здоланий персами (іранцями), що харчувалися фісташками. Також, за даними стародавніх писемних джерел, давній іранський народ парфяни, з дитинства мали при собі фісташки як продукт, що додає сили й міці, і в той же час не займає багато місця, є малим за розміром.
Нині площа земельних угідь, засаджених фісташковими деревами в Ірані, перевищує 360000 га, а загальна площа ділянок, засаджених плодоносними та неплідними деревами на території провінції Керман – більше ніж 270000 га. Провінція Керман виробляє 77 відсотків від загальної кількості фісташок, які вирощуються в Ірані, і є найважливішим районом вирощування фісташок в Ірані й світі. Інші іранські провінції, де вирощуються фісташки – це провінції Язд, Хорасан, Фарс, Семнан, Систан і Белуджистан, Казвін, Центральна провінція, Ісфаган та Кум, і загальна площа ділянок, виділених у цих провінціях для вирощування фісташок, більше ніж 90000 га.
Коротко про історію вирощування фісташок у штаті Каліфорнія (США)
В середині першої декади ХІХ століття фісташки були завезені на Американський континент, і особливо цей продукт користувався попитом у США серед мігрантів, які прибули до Нью-Йорку з Близького та Середнього Сходу. Культура вирощування фісташок тісніше стала пов’язуватися з Америкою в 1904 році, оскільки тоді там почали саджати фісташкові дерева. В той час Іран був лідером у світі щодо вирощування фісташок і не мав конкурентів. Зміни на ринку почалися з 1929 року, коли американський ботанік на ім’я Уільям Уайтхаус приїхав до Ірану для збору різних сортів насіння фісташок. Він був працівником Міністерства сільського господарства США. У. Уайтхаус ступив на перську землю для того, щоб знайти фісташки, які можна було б вирощувати в Америці. Через шість місяців він повернувся до США. У. Уайтхаус сподівався, що зможе успішно посадити всі 10 кг зразків фісташок, які привіз з Ірану. Фісташки ростуть у кліматичних зонах із сухим, тривалим літом та м’якою зимою. У зв’язку з цим, жеребок випав на долину Сакраменто (північну частину Каліфорнійської долини), що має родючі грунти для розвитку сільського господарства, і саме її У. Уайтхаус обрав для висаджування фісташкового насіння. Минуло чимало років, протягом яких цей учений провів експерименти із зразками фісташок. Він ретельно досліджував дерева й спостерігав поступову зміну кольорів фісташкового насіння від блідо-зеленого до жовтого та рожевого кольорів, проте з тисяч фісташок, які він зібрав як насіння, лише одна прижилася до клімату даного регіону, і це була фісташка з саду, що належав родині власника фісташкових насаджень на ім’я Агах з іранського міста Рафсанджан.
Рафсанджан знаходиться в центрі Іранського нагір’я і є не лише батьківщиною фісташок, але там також вирощуються найрізноманітніші сорти цього продукту. У. Уайтхаус, якого називають “батьком фісташкової індустрії Америки”, дав назву сорту фісташок, який прижився на американській землі – “Керман”.
Через півсторіччя, в 1976 році в торговий обіг потрапила перша партія фісташок, вирощених у США. Тоді було зібрано врожай з фісташок у кількості, приблизно, 900 тонн. Фісташки Керманського сорту, який вважається основним сортом цього продукту, що вирощується в США, великі за розміром, мають розкриті шкаралупи, цілком наповнені ядерцями. Проте вони відрізняються від того сорту фісташок, який вирощується на прабатьківщині, в Ірані.
Фісташки сорту “Керман”, вирощені в Каліфорнії
Порівняння фісташок з Ірану та США
Лише іранські фісташки, з точки зору форми, кольору, величини, вражаючого вигляду, а також властивостей ядерець, належать до різних сортів. Фісташки, вирощені в інших країнах, здебільшого, належать до якогось одного сорту й не мають такого розмаїття. Більше того, іноді сорти фісташок, вирощених у кількох країнах, схожі між собою за своїми характеристиками й не мають значної різниці. В США, крім сорту, що називається “Керман” (походить від назви іранської провінції, багатої фісташками), інші 3-4 сорти виведені внаслідок селекції. Проте ці сорти не лише не мають значних переваг перед “Керманським” сортом фісташок, але й також є набагато гіршими за своїми характеристиками, і тому не набули такого значного поширення. А фісташки “Керман” мають значну перевагу, у порівнянні з іншими сортами. Сорт “Керман”, що вирощується в Каліфорнії, різниться за своїми властивостями з фісташками подібного сорту, які вирощуються в іранському місті Керман, зокрема, за зовнішнім виглядом ядерець. Якщо розрізати гострим ножем ядерце каліфорнійської фісташки “Керман” на дві половинки, то на розрізі двох половинок ядерець впадають в око заглиблення, дупла. Такі дупла з’являються майже в усіх каліфорнійських фісташках без винятку. І лише великі та малі плоди вирізняються в цьому відношенні.
Зразки фісташок, що вирощуються в Ірані
Поза сумнівом, кліматичні умови Каліфорнії, що сприяють вирощуванню фісташок, спричиняють таке явище (наявність заглиблень, дупел всередині ядерця), оскільки клімат Каліфорнії відрізняється від клімату тих областей Ірану, в яких вирощують фісташки (ці області знаходяться біля пустелі, і це сприяє формуванню цільного ядерця фісташки). В дійсності, ззовні, каліфорнійські фісташки мають належний вигляд, але внаслідок дії відповідних природних умов, не набули бажаних властивостей, які повинні мати фісташки. Однією з цікавих властивостей фісташок іранських сортів є червоний круг природного забарвлення на тоненькій шкірці ядерця фісташки. Цей круг виникає внаслідок нашарування різних кольорів і знаходиться на нижній, більш випуклій частині ядерець на всіх фісташках, що вирощуються в Ірані, і скрізь має однаковий вигляд, тоді як круги на ядерцях каліфорнійських фісташок не мають такої краси.
Збір врожаю фісташок у районі Нуг в області Рафсанджан іранської провінції Керман
Аліреза Каземі
Третій секретар
Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні
