Між президентом Володимиром Зеленським та головнокомандувачем української армії Валерієм Залужним продовжують зберігатися нормальні робочі відносини, а чутки про конфлікт – не більше ніж спроба опозиції та росіян внести розкол у єдність України під час війни з Росією. Про це в інтерв’ю українському політологу, експерту-міжнароднику Андрію Бузарову розповів доктор політичних наук, професор, автор кількох книг із прикладних питань політології Ігор Петренко.
Експерт підкреслив, що Залужний і Зеленський мають певні розбіжності в рамках робочого процесу, проте жодного політичного конфлікту між ними не існує.
“Передусім, треба сказати, що конфлікт між Зеленським і Залужним давно дуже розкручують, але зараз все дуже сприйнятливе до цього і хороший ґрунт. Чому? Тому що ті підігріті очікування, які були про контрнаступ, вони не виправдалися. Але я далекий від того, щоб говорити, що у нас був провал, оскільки, допустимо, витіснення Чорноморського флоту в Новоросійськ – це величезна справа, це теж результат нашого наступу і про це Тіматі Снайдер, у тому числі, говорив. Наступ – це не тільки кількість квадратних кілометрів, які ми звільнили, це в цілому питання безпеки та покращення нашої переговорної позиції на майбутньому якомусь діалозі, це й питання в цілому нашої безпеки як країни, оскільки навіть вихід на кордони 1991 року, коли би він не трапився, це не закінчення війни. Тому зараз, безумовно, в тому числі ті, кому не ліньки, займаються пошуком винного”, – заявив експерт.
За його словами, опоненти намагаються розіграти політичну технологію, звинувачуючи то Зеленського, то Залужного у відсутності досягнення заявлених цілей контрнаступу.
“Мені здається, що у верховного головнокомандувача та у головнокомандувача конфлікту бути не може. Чому? Тому що Зеленський як верховний головнокомандувач, а головнокомандувач є його підлеглим, і в праві Зеленського приймати рішення про заміну головнокомандувача і про якісь зміни будь-які – це його вертикаль. Я думаю, що у них є, безумовно, є дискусія, оскільки потрібно розуміти – президент відповідає в першу чергу за дипломатичну сферу та забезпечення Збройних Сил усім необхідним, його головне завдання – це комунікація з нашими партнерами, доносити до них наші бачення та наші потреби, намагатися їх отримати. Завдання головнокомандувача в тому, щоб планувати військові операції і затверджувати їх вже з нашим верховним головнокомандувачем і з нашими партнерами, але з огляду на те, що ми залежні від зовнішньої допомоги, це процес абсолютно логічний, тобто це широка розмова.
І у них, звісно, можуть бути дискусії. У цьому плані головнокомандувач може пропонувати один якийсь підхід, а верховний головнокомандувач може отримати іншу експертизу, поспілкуватися окремо з певними командувачами. Очевидно, що він теж має якихось своїх радників. Він, очевидно, спілкується з партнерами і може мати якесь бачення. На цьому рівні зазвичай між ними може бути якась дискусія. Але це якраз ознака демократії. Але говорити про те, що у них якийсь світоглядний конфлікт чи не сприйняття одне одного? Мені здається, що це не відповідає дійсності. Я розумію, що є ряд сил, яким би цього дуже хотілося. Насамперед цього хотілося б росіянам – вони активно намагаються це підкидати і розкручувати. Другий момент – цього хотілося б опозиції”, – наголосив Петренко.
