Періодичність виникнення епідемій в історичному ракурсі фіксується в 20- 30 років, тобто 3−4 пандемії на століття, кожна з яких коштує 0,7−4,8% світового ВВП. Уточнимо, що епідемії – це новий тип захворювання, до якого популяція ще не має імунітету, а пандемія- це епідемія, що поширюється більш ніж в одній країні. Основними причинами виникнення епідемій є кліматичні умови, посухи, неврожаї, дії людини, міграційні процеси, тощо. Приклад, XIV століття – період глобального похолодання та епідемії чуми.
Голод та посуха, урагани і зливи в Центральному Китаї, які призвели до широкомасштабної міграції гризунів, які, в свою чергу і стали причиною поширення епідемії чорної чуми.
Клімат Європи, в той період став не лише холодним, але й нестійким; періоди підвищеної вологості чергувалися з посухами, що мало вплив на рослинний та тваринний світ. Великий голод 1315- 1317 років, а після десятиліття злив та повеней призвели до голоду, загалом зниження імунітету населення та розгортання інфекційних хвороб, серед яких віспа, а потім чума.
Епідемії та пандемії в останні десятиліття обумовлюються загальними трансформаційними світовими змінами, в першу чергу, клімату, мутації в біосистемі, що спричиняє розширення ореолу переносників розповсюджувачів хвороб (комахи, тварини тощо). Впливають на спалахи епідемій і урбанізація, ситуація з утилізацією відходів, антисанітарні умови. Всесвітня організація охорони здоров’я у 2019 році опублікувала перелік хвороб з високим епідеміологічним потенціалом, серед яких особливу небезпеку несуть туберкульоз, малярія, лихоманка, ВІЧ.
Економічні втрати пов’язані зі зростанням смертності, зниження працездатності (за орієнтовними даними збитки на рік можуть становити 500 млрд.дол.США).
За оцінками експертів, у разі найгіршого сценарію пандемія здатна загальмувати світовий ВВП більш, ніж на 1%, а сукупний негативний ефект може досягти $600 млрд.
Разом з тим, не можна не погодитись, що епідемії – це не лише економічні втрати, а і економічні вигоди.
За даними China Media Group, у зв’язку з розповсюдженням пневмонії викликаної коронавірусом 2019-nCoV, уряд Китаю прийняв міри щодо подовження всекитайських канікул, в тому числі в учбових та дошкільних закладах. Особам, які задіяні в процесах зупинення та боротьбі з епідемію будуть надані додаткові вихідні дні та, відповідна оплата (з бюджетних коштів). За попередніми оцінками, уряд Китаю має намір вкласти в банківську систему країни близько 173 млрд. дол. з метою подолання наслідків коронавіруса. Основні втрати економіки Китаю зосереджені у сфері послуг та орієнтовно обчислюються експертами в мільярди доларів. В промисловості ж прогнозується лише незначне сповільнення, без особливих загроз. У четвертому кварталі 2019 року промислове виробництво в Китаї зросло на 5,9% (у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року), інвестиції – на 5,3%, і, відповідно показники першого півріччя 2020 року будуть нижчі.
Втрати, отримані в результаті введення карантину для таких галузей економіки як туризм, ресторанний бізнес, постачання комплектуючих до автомобілів, техніки значно більші ніж у виробництві. Враховуючи, що Китай є найбільшим споживачем і контрагентом з експорту/ імпорту товарів і послуг, то зміни відображаються на всіх світових ринках (в тому числі коньюктурі цін на нафту, цінової політики на природні копалини (руда, мідь).
Наведемо ще декілька прикладів, в період з 2013 по 2014 років, при лихоманці Еболи в Західній Африці, темпи зростання ВВП Ліберії знизилися на 8% поряд зі зниженням рівня смертності в той період. Економічний збиток від лихоманки становив орієнтовно, за даними Всесвітнього банку 32,6 млрд.дол. Найбільше постраждали від епідемії економіки трьох країн: Ліберії, Гвінеї та Сьєрра-Леоне.
Слід також враховувати, що від епідемій і їх наслідків для економік, кожна галузь отримує свій рівень впливу, в більшій чи меншій мірі.
Безумовно, фармацевтичні компанії потенційно отримують прибутки. Компанії зі страхування життя, здоров’я несуть збитки.
Домінують на фармацевтичному ринку три регіони: Північна Америка (257,1 млрд. дол.), Європа (103,8 млрд. дол.), Японія (101,6 млрд. дол.). При цьому основні напрями зростання спостерігаються в так званих країнах БРІК (Бразилії, Росії, Індії, Китаї), які займають 13% в обсязі світового ринку лікарських засобів і забезпечують 32% його приросту. Також компанія «IMS Health» класифікувала 17 фармацевтичних ринків, що розвиваються, розділивши їх на три рівні за обсягами реалізації (їхній сукупний обсяг становить 16% світо- вого ринку). До фармацевтичних ринків першого рівня, що розвиваються, відноситься Китай, до другого – Бразилія, Росія та Індія, до третього – Венесуела, Польща, Аргентина, Туреччина, Мексика, В’єтнам, ЮАР, Таїланд, Індонезія, Румунія, Єгипет, Пакистан і Україна.
Український фармацевтичний ринок перебуває в залежності від зарубіжних виробників лікарських субстанцій на 80% , медпрепаратів на 70%.
Причини епідемій та пандемій окреслені вище та, безумовно мають економічні наслідки. Разом з тим, кількість хвороб, які не оголошуються, інформаційно не заявлені, проте по кількості хворих та смертей від них, можуть бути лідерами в рейтингу епідемій, також слід не забувати. Наприклад, за статистикою ВООЗ щороку в світі хворіють на туберкульоз близько дев’яти мільйонів людей. З них всього шість мільйонів хворих проходить лікування.
Та щорічно помирає приблизно 1,7 млн. хворих. Найшвидкі темпи розрозростання туберкульозу у Європі та Африці, 5 та 4% відповідно. Утім, близько 3,5 мільйона випадків лишаються недіагностованими або ж незареєстрованими. При цьому ВООЗ вказали, що туберкульоз є однією з десяти основних причин смертності населення в усьому світі. В Україні, за даними ВООЗ, не діагностовані випадки туберкульозу становлять 25%.
Курс лікування чутливого туберкульозу коштує приблизно 870 гривень, мультирезистентного туберкульозу – 39 тисяч гривень. Проте лікування туберкульозу в Україні безкоштовне. Державою виділяється орієнтовно 200 млн. грн.щорічно. Решту потреб забезпечувалось за рахунок Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Підсумовуючи, зазначу, що інформаційне нерівне сповіщення також має своє пояснення щодо вигоди чи навпаки розширення та реакції на проблему, припинення чи розгортання панічних наслідків. В стані паніки здійснювати керівництво значно доступніше, тому маніпуляції не виключення як світового так і національного, локального масштабів. Захист і безпека як соціальна функція держави, тим не менш, не знімає відповідальності кожної людини за своє життя та здоров’я, тому бережімо себе.
Наталия Грушинская
