Адвокат Папазова Г.А.

Цю статтю хочу присвяти питанню стосовно отримання свідоцтва про народження та про смерть в Україні мешканцями окупованих територій. Ця проблема є дуже наболілою та, на жаль, досить не вирішеною. Протягом шести років наші законодавці роблять вигляд, що нібито вживають певних заходів, проте далі обіцянок та нескінченного обговорення, практичного її вирішення не має. Дуже сумно, що встановлюючи обов’язки для своїх громадян, держава не виконує власні…

Ще 6 грудня 2017 року Кабінетом Міністрів України було внесено зміни до постанови КМУ № 9 від 09.01.2013 «Про затвердження Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я». Вказаними змінами запроваджено комісію з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території. На разі порядок утворення такої комісії не затверджено. Крім того, представників Міністерства тимчасово окупованих територій, які мають брати участь у розгляді, навіть не визначено. Отже, такі комісії не можуть бути ані створені, ані функціонувати.

18 січня 2018 року Верховною Радою було прийнято Закон № 2268-VIII «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях». Ч. 3 ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що будь-який документ, виданий на окупованій території Донецької та Луганської областей не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи. Пунктом 7 Прикінцевих положень Кабінет Міністрів України у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом зобов’язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність, а також забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Проте, й до теперешнього часу, тобто зі спливом двох років, Кабінет Міністрів не виконує обов’язку, покладеного на нього Законом.

Час від часу з’являється інформація про розгляд певного законопроекту з цього питання.

Остання інформація з’явилась 24 жовтня 2019 року. Прес-службою Міністерства юстиції було зазначено, що «Постановою Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 9 січня 2013 року № 9», прийнятою на засіданні уряду 23 жовтня, врегульовано процедуру розгляду документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей». «Уряд в розвиток так званих «Намібійських винятків», сформульованих Міжнародним судом ООН та розвинутих у практиці Європейського суду з прав людини, запровадив механізм підтвердження автентичності медичних довідок, виданих на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей відповідними закладами охорони здоров’я та судово-медичними установами. Ключовий принцип «Намібійських винятків» полягає у тому, що для захисту невід’ємних прав людини врахування окремих документів, виданих окупаційною владою, є допустимим. Для нас важливо наповнювати реальним змістом положення Конституції України, за якими людина визнається найвищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність», – пояснив Міністр юстиції України Денис Малюська.

Проте, вибачте, але яким чином це допоможе, якщо зазначена Постанова, по-перше, регулює встановлення факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я, а ніяк не смерті, по-друге, цей механізм вже намагались запровадити у 2017 році шляхом створення цих комісій, як мною було зазначено вище, по-третє, що стосується встановлення факту народження, ч. 4 Постанови № 9 визначено тижневий строк для звернення із відповідною заявою, що є неможливим для жінки, яка народила на тимчасово окупованій території, а по-четверте, такої Постанови про внесення змін взагалі не має, або її забули оприлюднити, тобто людям продовжують «дурити голову».

Я хочу наголосити на проблемах, які з цього випливають у мешканців непідконтрольних територій, які й досі є Громадянами України та про яких наша держава робить лише вигляд, що турбується.

По-перше, за даними статистики, не більш ніж 37 % дітей, народжених на тимчасово окупованих територіях Донбасу, та 12 %, народжених у Криму після 2014 року, мають свідоцтво про народження українського зразка, у 2019 році цей відсоток збільшився до приблизно 17 %. Незареєстровані діти можуть бути позбавлені своїх базових прав на медичну допомогу, освіту та соціальне забезпечення. Таким чином, питання виїзду з окупованих територій з документами, які не визнає Україна, є проблематичним. Крім того, ті діти, які народилися на окупованих територіях Донбасу та не отримали свідоцтва про народження українського зразка, ризикують не мати громадянства взагалі.

По-друге, при встановленні факту смерті люди змушені фотографувати, знімати відео та іншим, вважаю, зовсім негуманним чином доводити смерть своїх рідних. Попри те, що судова процедура в справах цієї категорії вважається спрощеною, як досвідчений фахівець в цьому питанні можу сказати, що на практиці це займає від одного до трьох місяців, і це дуже швидко, а бувають випадки, коли суддя захворів, пішов у відпустку, зробив помилку, або взагалі відмовив через відсутність достатніх та допустимих доказів – в мене й таке було у практиці. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд «сказав», що є ж вже Закон, я тоді роз’яснювала, що так, закон нібито є, проте процедури не має, тому як зміни до НПА, які регулюють порядок реєстрації та смерті органами РАЦС не має. Рішення суду першої інстанції було скасовано та заяву про встановлення факту смерті задоволено. На це знадобилось понад 6 місяців. Весь час заявник, в разі вирішення питання самостійно, має перебувати на підконтрольній частині території України та винаймати житло або звертатися за допомогою до фахівців, що є додатковим фінансовим тягарем.

У Міністерстві юстиції відсутність позасудової процедури пояснюють тим, що норма ухваленого у 2018 році закону чітко не визначає, які документи слід вважати такими, що підтверджують факт народження або смерті на ТОТ, проте в Законі чітко зазначено: «документів, що встановлюють…» – тобто будь-яких документів.

У зв’язку із тим, що судова процедура є дуже довгою та складною, менш ніж половина мешканців території ТОТ її використовує. Чинна нормативно-правова база дозволяє запровадити іншу, більш просту, адміністративну процедуру, що сприятиме збільшенню кількості дітей, які матимуть свідоцтво про народження українського зразка, зменшенню ризику виникнення випадків залишення без громадянства, захистить права спадкоємців, а також заощадить час, гроші та нерви, без того нещасних людей.

Наразі, в умовах карантину, взагалі невідомо як мешканці ТОТ мають отримувати ці документи. За шість місяців вони явно не встигнуть, це стосується отримання свідоцтва про смерть, необхідного для відкриття спадкової справи, таким чином, необхідно відразу готувати позов про поновлення строків прийняття спадщини, який можливо буде подати після отримання відповідної Постанови від нотаріуса про відмову. Тобто, можемо уявити скільки знов знадобиться часу. А при отриманні свідоцтва про народження, батьки ще й штраф повинні будуть заплатити, тому як за місяць також не встигнуть.

Усвідомлюючи абсолютну байдужість органів виконавчої влади, мною, в інтересах клієнта підготовлена позовна заява до окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання вимог пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2268-VIII «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях» про приведення у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Print Friendly, PDF & Email