Формулювання міфу: «Однією з причин зниження народжуваності в розвинених країнах починаючи з 90х років, вважалося зростання рівня грамотності та освіченості жінок».
Аргумент 1. У світі стрімко зменшується народжуваність в регіонах з високим рівнем грамотності, і навпаки.
Дослідження показників рівня грамотності (індексу людського розвитку) представлені на ресурсах ЮНЕСКО. За даними ООН, з 800 млн. неписемних людей на Землі, 2/3 з них жінки. За даними ЮНЕСКО, якби всі жінки отримали початкову освіту, то дитяча смертність скоротилася б на одну шосту, а материнська -на дві третіх. Більшість неписемних мешкає в Індії- 37% від загальної кількості в усьому світі.
Кількість писемних серед молодих людей на 6% вище, ніж серед дівчат, і самий великий розрив спостерігається в мусульманських країнах. У світі 1,8 млрд.дітей, з них 1,67 проживають в бідних країнах. У більшості бідних країн рівень закінчення лише початкової школи для дівчат нижчий на 50%. 75 млн. дітей не хотять до школи взагалі і 90% з них дівчата. В країнах Африки грамотність серед жінок становить 45% по відношенню до 71% чоловіків.
Країни Африки страждають від тотальної неграмотності. Поряд з цим, показники природного приросту населення Землі збільшується саме завдяки країнам, що розвиваються. Африка- регіон з найбільшими темпами приросту і, в той же час з найбільшими темпами смертності новонароджених. Тривалість життя в середньому 45 років у чоловіків і 50 років у жінок. Співвідношення швидкого зростання населення та повільного зростання освіченості, є показником малограмотності суспільства, залежності жінок, наявності фізичних знущань над ними, присутності політики заборони абортів, супергендерна нерівність, загальна не стабільність в суспільстві.
Зростання населення в країнах Південно-Східної Азії має більш довгостроковий період, разом з тим, населення даного регіону старітиме в найближчі 20 років, а саме за прогнозами до 2030 року в країнах Азії від 21 до 27,9% становитиме населення після 65 років, в той час в країнах Африці- менше 7%, в Європі- від 28 і більше %, в країнах Латинської Америки- 14-20,9%.
Такі тенденції дозволяють стверджувати, що природне зниження народжуваності, і збільшення рівня освіти, може навпаки стати в нагоді для зростання природного приросту.
Зростання віку матері- одна з сучасних ознак зміни термінів природного приросту населення Європи і України, в тому числі. Разом з цим, це не можна віднести до аргументу відмови бути матір’ю, а, навпаки свідчить про відповідальність жінки та бажання мати здорове і успішне майбутнє покоління.
Аргумент 2. Боротьба за гендерну рівність.
Наскільки співвідношення стану гендерної рівності в країні впливає на рівень народжуваності. Перш за все, слід окреслити поняття «гендерна рівність» – це концепція досягнення рівних прав людини між чоловіками та жінками в трудових, сімейних та інших правових відносинах. Це спільна відповідальність чоловіка і жінки в сім’ї, та можливість соціальної реалізації обох партнерів. І зовсім не пригноблення чоловіка чи відмова від сім’ї/дітей. Крім того, можна навести цитату (як це когось не здивує), але- активістки феміністичного руху Іман Біборс: «патриархальна парадигма робить чоловіків занадто відповідальними, вони кинуті як єдині, хто контролює і це зменшує їх право вибору».
Тепер можна розглянути приклад гендерно активної країни Ісландії. Країна, яка одна з перших звернула увагу на проблему нерівності жінок і чоловіків. Жіночі права почали відстоюватись з 1975 року, коли відбулася забастовка домогосподарок. Це викликало сміх, жарти, злість від чоловіків, але в результаті ефект був отриманий. У 1980 році першим Президентом Ісландії і Європи, загалом стає жінка. У 2018 році Ісландія легалізувала рівну зарплату чоловіків і жінок. У 2019 році відсоток жінок на керівних посадах складав 58% у Ісландії, Фінляндії, 56% у Норвегії, 47% у Швеції. Країни Скандинавії – це країни з високим рівнем людського потенціалу. Рейтинг ІРЛП ( індекс розвитку людського потенціалу) включає в себе критерій політичної участі жінок.
В Норвегії є Інститут гендерної рівності Північних країн, створений в 1970 році. Поряд з цим, природна чисельність даних країн стабільно збільшується(!), приблизно 1,13%; коефіцієнт народжуваності також має тенденцію до зростання в Ірландії 1,4%, Нідерландах- 1,5%.
Тому аргумент, що потяг жінок до гендерної рівності- зменшує рівень народжуваності – помилковий.
Аргумент 3. Широкий доступ до контрацепції, легалізація абортів та безпліддя.
Сексуальна революція в Європі в часовому проміжку 1960–1970 років сприяла радикальним змінам в суспільстві і демографії, безумовно.
В період з другої половини 60х років фіксуються показники падіння народжуваності, які абсолютно не пов’язані зі зменшенням кількості шлюбів(!), кількість яких збільшувалась. Зниження народжуваності пояснюється скоріше наслідками модернізації суспільства. З іншого боку, в даний період з’являються нові способи, які потенційно збільшують зростання населення, а саме можливість запліднення, у разі не можливості мати дітей, штучне запліднення, сурогатне материнство.
Слід зупинитись на проблемі безпліддя, яка загострена за останні 40 років, що, в якомусь відсотку може пояснювати скорочення населення. Але! За даними ВООЗ, відсоток чоловічої патології в безплідних шлюбах становить 45–50%, і це зростання відбулось починаючи з 90-х років через погану екологію, стрес, ожиріння, зловживання алкоголем і різними стимуляторами. Поряд і безпліддя жінок. Частота безплідних шлюбів коливається в межах від 8 до 29% і не має тенденції до зниження у всіх країнах світу. У багатьох країнах Європи безплідними є близько 10% подружніх пар, у США – від 8 до 15%, в Канаді – близько 17%, в Австралії – 15,4%. В Україні частота безплідного шлюбу серед подружніх пар репродуктивного віку становить більше 15%, в окремих регіонах цей показник наближається до 20% – рівня, який визначається як критичний і чинить негативний вплив на демографічні показники.
Враховуючи, все вищезазначене, рівень освіти щодо проблематики даного «аргументу» є, знов же таки, позитивним чинником і дає зрушення в бік природного зростання населення.
Аргумент 4. Демографічні переходи
Концепція демографічного переходу набула популярності після Другої світової війни, і розкриває вона перехід від одного типу відтворення населення до іншого. 50-60-ті роки XX століття характеризувались також і наслідками звільнення частини країн від колоніальної залежності. В таких умовах відбувався перехід від традиційного суспільства до індустріального, та загальне зниження як народжуваності так і смертності.
Було з’ясовано, що аналогічні зміни (демографічні переходи) відбувалися в основному у XIX столітті у економічно розвинутих країнах, в яких станом на сьогодні природний приріст негативний. Підтвердженню таких демографічних переходів є деякі статистичні дані. Якщо у стародавні часи народжуваність майже повсюдно була високою, близькою до фізіологічного максимуму (50-60 %), то з кінця 18 століття почала поступово зменшуватись, а на початку 20 століття становила 40-46%, у 1959 роках- 37,3%, а у 1990-х роках- 25%. У другій половині XX століття в світі щорічно народжувалося в середньому 130 млн осіб, з яких 112 млн припадало на країни, що розвиваються, а 18,0 млн — на розвинені.
А в сучасному періоді, згідно концепції демографічного переходу, початок завершення періоду демографічного приросту буде характерний для країн Третього Світу.
Концепція Демографічного переходу пояснює загально еволюційні зміни демографічного розвитку і, скорочення темпів природного приросту населення.
Аргумент 5. Співвідношення чисельності чоловіків і жінок.
Проведений порівняльний аналіз показників народжуваності та чисельності чоловіків/жінок дозволяє констатувати, що в країнах, де кількість чоловіків переважає над жінками, показники народжуваності більші. До таких країн можемо віднести Швецію, Сінгапур, Ізраїль, Австралію, більшість країн Африки та Азії.
В Україні, наприклад майже на три мільйони більше жінок, аніж чоловіків і природний приріст населення негативний (-0,42%). Детальніше можна ознайомитись в попередніх моїх статтях.
Допускаючи вплив такої взаємодії, питання збільшення демографії, безпосередньо стосується чоловіків та закликає їх до посилення відповідальності до свого здоров’я та акцентує увагу на їх важливості у суспільстві.
Підсумок.
Аналіз світових демографічних тенденцій, гендерних процесів, припущень та статистичних даних, дозволяє стверджувати, що рівень освіти жінки є важливим не лише для її професійної реалізації, а і у відповідальному виборі стати мамою.
А «однозначне» твердження про те, що професійно сформована жінка не хоче народжувати- однобоко і не вірно. Гендерна рівність, як раз передбачає, можливість для жінки і чоловіка реалізуватись всебічно в житті. Наприкінці, наведу результат опитування Western Reserve University. В опитуванні взяло участь 100 жінок, з них:
-Жінки, які навмисно (за різних обставин) відмовились народжувати, і тепер жалкують про це – 35;
-Жінки, які навмисно відмовились народжувати і не шкодують – 3;
-Жінки, які народили і досягли (відносного) кар’єрного зростання- 20;
-Жінки, які залишили роботу, і присвятили себе сім’ї – 25;
-Жінки, які не хотіли кар’єри, обрали сім’ю, але в період 2-5 років змінили думку – 17.
Наталія Грущинська