30 квітня 2020 року відбулася друга після зміни влади в Україні, перша за майже два роки у форматі глав зовнішньополітичних відомств і вперше в режимі онлайн зустріч Нормандської четвірки. Україну у форматі «Норманді» також вперше представляв новий Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Федеративну Республіку Німеччина, Французьку Республіку та Російську Федерацію представляли відповідно: Гайко Маас, Жан-Ів Ле Дріан і Сергій Лавров.

Варто наголосити, що після Паризького саміту глав держав та урядів, який відбувся 9 грудня 2019 року, через більш ніж трирічну перерву, не всі вірили, що нова зустріч відбудеться взагалі. Тим паче після того, як РФ не надто поспішала виконувати Мінські угоди під час її все ще триваючої збройної агресії на українському Донбасі.

Однак відеоконференція глав зовнішньополітичних відомств країн Нормандського формату відбулася. І це можна вважати гарною новиною, адже головний винуватець подібних зустрічей, Росія, знаходиться наразі не в найкращому стані, а отже має трохи більшу здатність домовлятися (принаймні вести себе не надто агресивно, що є вже непогано).

Причиною останнього стала, перш за все, пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, що добряче поламала плани російській владі, які та сформувала на найближчі кілька місяців, зокрема щодо святкування 75-ї річниці перемоги у Другій світовій війні, де мали б бути присутніми гості з багатьох країн.

З огляду на те, що світ від самого зимового сезону почав поступово занурюватися у коронакризу, російська влада не поспішала визнавати серйозність нового виклику, навіть попри виявлення ще у січні-місяці перших хворих громадян. Відповідно, запобіжні заходи не отримали такої організованої форми, як, приміром, у Китаї чи країнах Європи. Результат — РФ входить до двадцятки держав земної кулі за кількістю інфікованих людей. А за останньою інформацією навіть у глави уряду Михайла Мішустіна виявили коронавірус.

Тим не менш, факт зараження дещо збив з Володимира Путіна пиху, особливо після того, як російський керманич так впевнено вважав, що Захід у нього знаходиться «в кишені», зокрема лідер Франції Еммануель Макрон. А після того, як в Україні у 2019 році відбулися президентські і парламентські вибори, що змінили на керівних посадах в нашій державі, без перебільшення, невигідних Кремлю політичних діячів, тріумф Путіна для багатьох здавався невідворотним.

Не дивно, чому російський диктатор зволив собі у грудні прилетіти до Парижа з доволі жорсткою позицією. Навіть в Україні мали місце припущення, що новообраний глава Української держави Володимир Зеленський буде один проти трьох за Нормандським столом. Через що останньому в Україні передували протестні акції попереджувального характеру «Ні капітуляції!» і «Варта на Банковій», учасники яких виступали проти здачі інтересів українського народу на полях французької столиці.

Однак сталася діаметрально протилежна ситуація. Франція та Німеччина підтримали українську сторону. Від бойового запалу Путіна на прес-конференції майже нічого не залишилося. Поступок Москві вчинено не було. Учасники саміту, після підписання підсумкового документу, повернулися до своїх справ, домовившись зустрічатися іще.

Можливо, саме через провал у грудні надій РФ на беззастережну капітуляцію Києва, у факт нової зустрічі вірили не всі. Не виключено, що остання могла б відбутися лише в разі погодження українських влади і суспільства на поразку. Проте, хоч і не все було гладко, цього не сталося. До того ж, як вже було сказано, коронавірус і не лише він внесли свої корективи.

Вимушене скасування параду в Москві, обвал на світових ринках цін на нафту, розширення блоку НАТО за рахунок Балканського регіону, ганебна спроба РФ «допомогти» країнам-членам ЄС у їхній боротьбі з COVID-19, заблокування на Генеральній асамблеї ООН внесеного РФ документу, що мав послабити санкції щодо неї, демонтаж (в якості бонусу) монументу радянському маршалу Івану Конєву в Празі — стали таким собі «холодним душем» російському диктатору. Що ще останньому залишалося, як не погодитися на відеоконференцію з «київським режимом»?

Очевидно, зазначена онлайн-зустріч, як і Паризька, не стала якоюсь доленосною, особливо для Росії. Вона мала досить таки тривіальний характер. А враховуючи той факт, що напередодні Сенат Румунії відхилив законопроєкт про угорську автономію (РФ, як відомо, полюбляє розігрувати національні «карти» і їй до вподоби, коли такі речі відбуваються поза її межами) — навіть міжнародне тло для Москви було надто сірим та буденним.

Для України ж зустріч «Норманді» виявилася доволі непоганою. Міністри, зокрема, обговорили стан імплементації Паризького комюніке й кроки на шляху підготовки наступного саміту у Берліні. Глава МЗС України, зі свого боку, запропонував запровадити повний та всеохоплюючий режим припинення вогню, а також закликав російського колегу сприяти негайному звільненню незаконно утримуваних осіб з гуманітарних підстав.

Важливо підкреслити, що учасники закликали РФ підтримати звернення Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша до глобального припинення вогню. Тут варто нагадати, що 23 березня 2020 року пан Гутерріш у своєму відеозверненні закликав «покінчити із хворобою війни та боротися із хворобою, що нищить наш світ» (малося на увазі коронавірус). Зазначене зайвий раз підкреслило, хто є на стороні правди, а хто ні. І Росія явно не у більшості.

Також немаловагомим був той факт, що Гайко Маас після відеоконференції нагадав, що Росія є стороною конфлікту в Україні, й те, що очільник її зовнішньополітичного відомства підтвердив визнання російською стороною Мінських угод. Тобто визнання РФ відповідальності за їх виконання.

Таким чином, підсумовуючи онлайн-зустріч, можна зазначити, що процес врегулювання ситуації на Донбасі все ще триває. І наразі вітчизняна дипломатія намагається зробити все можливе в ситуації, що склалася. Як буде далі — важко відповісти, особливо у світі, який все ще лихоманить від коронавірусної пандемії. Проте є надія, що згуртованість спільноти перед викликами її існуванню не дасть тиранам сучасності почувати себе в ролі вершителів долі усього людства.

Станіслав Желіховський

Print Friendly, PDF & Email