Де-факто Білорусь вже з самого початку є стороною конфлікту та підтримує російського окупанта у війні проти України. Головне питання – коли її війська втягнуть в агресію проти України та які будуть наслідки.
Відповідно до системних подій та заяв, що відбуваються у Білорусі – загроза вторгнення з цього напрямку нікуди не зникає, а тільки посилюється. Ми бачимо, що ведеться планомірна підготовка до відкриття нового плацдарму проти України. Білоруський диктатор лукашенко, не діє самостійно, та скоріш за все очікує слушного моменту, коли буде більша необхідність та впевненість в надійності даного маневру. Тому розглянемо, що реально відбувається на суміжній до нас території протягом останніх тижнів.
За кілька днів після вбивства міністра закордонних справ Білорусі Макея, якого називали останнім каналом зв’язку з Заходом, до Мінська прилетів міністр оборони рф шойгу для зустрічі з міністром оборони РБ Хреніним. Диктаторські міністри поспішно підписали кілька додаткових протоколів стосовно змін у договорах про військову співпрацю. Очевидно, що москва розігрує карту посилення тиску на єдиного учасника “Союзної держави”, щоб вичавити додаткові військові поступки задля допомоги у порятунку ситуації зі “спецоперацією”. Фактично шойгу привіз ультимативні вимоги із чіткою вказівкою із кремля.
До цього з публічної комунікації лукашенка вже неодноразову чули про можливість безпосередньої участі армії РБ спільно рф з рф для захисту від НАТО або України – щось на кшталт «превентивний удар по позиціях 2.0». Тим паче, що з літа відбувається постійний процес бойового злагодження підрозділів двох країн та до Білорусі прибуває все більше військ рф для навчання та базування біля кордонів з Україною. Якщо раніше Білорусь позиціонували, як плацдарм чи базу для навчання та лікування військових рф – то зараз йдеться вже про можливу пряму участь збройних сил РБ у війні.
З 13 грудня 2022 року інтенсивність військових подій на території Білорусі порівняно з попередніми тижнями різко зросла. У Білорусі почалася раптова перевірка бойової готовності армії, 38-а бригада ЗС РБ перекидається ближче до кордону, у Брест перекидають 103-ю вітебську бригаду СЗГ ЗС РБ. Також до країни прилетіли три МіГ-31К ВКС РФ та А-50 – літак далекого радіолокаційного виявлення. Ці літаки призначені як для запуску ракет і виявлення цілей, а також дають точки для ракетних ударів пілотам винищувачів. До того ж на полігонах Білорусі знаходяться підрозділи російської армії у кількості понад 10 тис. осіб. У безпосередній близькості до кордону з Україною розміщено близько 2 тисяч військових із броньованою технікою, артилерією, мінометами, пусковими установками та засобами стеження за суміжною стороною. Швидше за все, цифри не відображають реальної картини, але дають загальне уявлення про ситуацію.
На ресурсі «Беларускі Гаюн» також відзначається активне пересування військової техніки з маркуванням РБ та рф у Мінській, Вітебській та Гомельській областях. У Мінській області розгорнуто російсько-білоруський польовий госпіталь, а на полігоні в Гомельській області проводяться роботи з обладнання наметового містечка на тисячу військових. Є інформація, що останнім часом білоруським медикам нібито надходять мобілізаційні розпорядження. Окремі підрозділи білоруської армії разом з росіянами тренуються форсувати річки та інші природні перепони. Проводиться підготовка фахівців із використання БПЛА, квадрокоптерів та інших сучасних засобів спостереження. До ряду військових аеродромів та аеропортів переміщуються засоби ППО та проводяться підготовчі заходи щодо приймання великої кількості літаків. Швидше за все, для прийому десантних підрозділів РФ, які можуть бути перекинуті в останній момент перед наступом.
Наведені заходи безпосередньо не кажуть, що напад на Україну 100% буде, але все це має за собою певну загрозу та мету. Наразі ймовірно йдеться про чергову “демонстрацію сили” та інформаційно психологічний тиск, але російські спецслужби – відомі майстри провокацій, здатні сфабрикувати будь-який привід для прямого втягнення Білорусі у велику війну у найближчі місяці.
Які головні цілі та варіанти трактування того, що відбувається у Білорусі:
Перше – стратегічне відволікання українських сил та ресурсів на білоруський напрямок, що разом з російським ІПСО може бути черговим інструментом, щоб виграти час для маневрів кремля в інформаційному просторі, на полі бою чи у дипломатії.
На сьогодні, путіну потрібне перемир’я для відновлення сил. Йому важливо зупинити активне просування ЗСУ для підготовки своїх резервів, перегрупування та збереження своїх завоювань. Фактичним «завоюванням» для «другої армії світу» за 10 місяців війни на сьогодні є тільки сухопутний коридор до Криму. Тож, здійснювання психологічного тиску на військово-політичне керівництво України, з метою відвернути значні сили , які так необхідні зараз ЗСУ, наприклад для звільнення Запорізької області, чи резерви десь під Бахмутом чи біля Кремінної – є пріоритетним завданням для рф. Задля такого утримання позицій та стримування наступу ЗСУ зараз кидаються на утилізацію десятки тисяч мобілізованих росіян. Тож, кремль буде посилювати інформаційні вкиди про напад з Білорусі та підготовку до війни і надалі. У першу чергу треба реагувати не на новини та заяви, а конкретні дії, ситуацію на фронтах та пересування ворога.
Друге – напад з Білорусі скоро буде. Та все ж наслідки не такі критичні. Зараз не 24 лютого коли все було незрозуміло, а по 30-кілометровим колонам російської техніки – не було чим стріляти. Наявна готовність та потенціал ЗСУ разом з «ленд-лізом» від наших союзників дозволяють вірити в український успіх.
При такому розкладі росіяни разом з військами РБ спробують атакувати Волинь, Чернігівщину та Київщину. Це допоможе кремлю остаточно втягнути Білорусь у бойові дії, сповільнити звільнення ЗСУ окупованих територій на сході та півдні і буде для путіна додатковим аргументом на переговорах із Заходом щодо примусу України до миру на російських умовах. Та це все одно не допоможе росіянам в планах окупації України. У разі нападу з РБ російське та білоруське угрупування військ підуть в пряму атаку на заміновані ділянки та підготовлені позиції. Враховуючи наявний стан забезпечення росіян, а також кількість, підготовку та мотивацію білорусів – ситуація здається більш менш прогнозованою та повториться знов «жест доброї волі». Вороги України будуть розбиті.
Третє – окупація росіянам Білорусі. Варто відзначити, що методика чекістів, якою дотепер користуються російські спецслужби завжди передбачає кілька різнопланових цілей та завдань, які можливо досягти. Враховуючи це – навіть сам факт вторгнення з Білорусі лежить на поверхні, вся суть у наслідках. Загибель нечисленної боєздатної білоруської армії призведе до краху залишків державності Білорусі та офіційне поглинання її територій росією. Незалежно залишиться лукашенко на посту чи ні. Армія РБ буде розбита, територія буде також простріляна, тож “виконуючи союзні зобов’язання та зобов’язання в рамках ОДКБ”, російські війська зможуть установити, або підтримувати будь-яку владу у Білорусі “для захисту її від загрози нападу НАТО або України”. Путінська пропаганда не дарма весь час говорить про це. Також враховуючи, що бойові дії вже будуть і на території РБ, що кремль зможе використати для залякування Європи розширенням війни та також для підтримки свого міфу про путіна «збирача земель». Це можна буде скормити росіянам – як якусь перемогу. Лукашенко розуміє своє становище та буде відтягувати участь армії РБ у війни до останнього.
Варто не забувати, що росія – часто діє нераціонально та нелогічно. Їй не важливо навіть скільки ще загине власних російських чи білоруських солдатів, у військовій авантюрі, яка вже обернулася для них крахом у стратегічній перспективі. Важливим для них є сам факт досягнення мети та реалізації планів, або хоч якийсь результат та можливість утримати владу.
Кремль буде брехати, що хоче миру, шантажуватиме, буде підіймати ставки та блефувати до останнього. Лише розгром російської армії, вихід на кордони 1991 року та крах путінського режиму зможуть закінчити цю війну. Розслаблятися та сподіватися, що війна ось закінчиться ще рано. Попереду нашу країну та вільний світ чекають непрості випробування. Та ми переможемо, бо добро завжди перемагає зло, а світло – темряву.
Олександр Казмірішин