“Незалежно від рішення Вселенського Патріарха я хочу сьогодні публічно підтримати ідею автокефалії Української Церкви. Причому роблю це свідомо, добре розуміючи всі ризики, які накликає на мене ця позиція. Річ у тому, що, проаналізувавши майже столітню історію боротьби українських православних християн за автокефалію, я зрозумів: альтернативи канонічній самостійності нашої Церкви просто не існує”. Так у своїй статті для “Лівого берега” написав митрополит Переяслав-Хмельницкий і Вишневський Олександр (Драбинко).
Владика зазначає: перебування Православної Церкви в юрисдикції Москви призвело до того, що Росія “почала використовувати церковні структури як інструменти свого політичного впливу”. “З ким ти? Зі своїм народом чи з Церквою держави-агресора?”. Подобається нам це, ієрархам УПЦ, чи ні, але саме таке запитання ставлять нам мільйони наших співвітчизників, яким очевидні сучасні церковні проблеми. Церква створена не для того, щоб забезпечити комфортне життя її ієрархам. Сенс існування Церкви в тому, щоб спасати людські душі. Але спасіння душ неможливе без взаємної довіри між пастирем і паствою, Церквою та суспільством. На жаль, Московський Патріархат в Україні сьогодні переживає глибоку кризу довіри з боку суспільства. І ця криза довіри має не ситуативний, а системний характер”, – наголошує архієрей.
Митрополит Олександр додає: ієрархи Російської Церкви сьогодні збирають “російські собори”, багато говорять про “русский мир” і “російську ідею”. І набагато менше – про Христа. “Російська Православна Церква сьогодні передусім “Російська” і вже потім “Православна” й “Церква”, – цитує владика одного з київських священиків.
Олександр (Драбинко) довгий час був секретарем й одним із найближчих соратників покійного предстоятеля УПЦ (МП) Володимира (Сабодана). Деякі релігієзнавці називають митрополита неформальним лідером проукраїнського крила УПЦ. До того ж, у Спасо-Преображенському соборі в Києві, настоятелем якого є владика Олександр, службу здійснюють як церковнослов’янською, так й українською мовами. Наразі митрополит працює над фінальною редакцією книги “Українська Церква на шляху до автокефалії”.
Нагадаємо, що в середині квітня 2018 року Петро Порошенко попросив Вселенського Патріарха Варфоломія надати томос. Це – указ, який проголошує створення помісної української православної церкви. Звернення глави держави підтримала Верховна Рада. До того ж, свої листи написали в УПЦ КП й УАПЦ. До Константинополя Україна звертається не вперше, так само як Київський патріархат й автокефальна церква (обидві невизнані всесвітнім православ’ям) намагаються об’єднатися. Однак чи почує цього разу Його Святість молитви українців, достеменно не відомо. У травні має засідати Священний Синод Вселенського Патріарха, який і вирішуватиме долю української помісної церкви.
Також й неясно, як у разі позитивної відповіді з Фанара врегулюють статус УПЦ (Московського патріархату). Її представники, до речі, прогнозують “великий пшик” зі спроби створити помісну церкву. Проти виступили й нардепи з “Опозиційного блоку”. Порошенко ж – непохитний. “Україна як ніколи наблизилася до своєї єдиної помісної православної церкви”, – переконує очільник держави. Він сподівається, що рішення про автокефалію буде до 28 липня цього року, до 1030-річчя хрещення Русі. Президент переконує: Помісна церква не буде державною. Кожен зможе обирати сам, до якого храму ходити.
