27 – 28 липня 2020 року відбувся дводенний робочий візит міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до Республіки Польща, під час якого глава вітчизняного зовнішньополітичного відомства відвідав міста Варшаву і Люблін. Зазначений візит має, без перебільшення, важливе значення для розвитку двосторонньої співпраці, адже ще нещодавно між офіційними Києвом та Варшавою мав місце період помітного похолодання (здебільшого через історичні питання), яке згодом, у разі небажання країн піти на зближення, могло перерости у повне замороження відносин.
Початок періоду «відлиги» між обома столицями можна окреслити з часу офіційного візиту президента України Володимира Зеленського до Польщі в рамках участі у меморіальних заходах з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни (31 серпня – 1 вересня 2019 року). Саме тоді українська сторона пішла назустріч польській (з перспективою кроку у відповідь), коли Зеленський, після спілкування з польським колегою Анджеєм Дудою, пообіцяв зняти мораторій на ексгумацію польських поховань в Україні, що й було згодом зроблено.
На щастя, поточний рік виявився неабияким сприятливим для продовження діалогу між державами. Перш за все успіх криється в самому році, який є неабияким знаковим. Адже саме у 2020 році українці і поляки відзначають важливі ювілейні дати, що були яскравим доказом солідарності народів, особливо перед наявністю спільного ворога, що тривалий час загрожував суверенному існуванню Польщі та України.
Мається на увазі сота річниця з часу драматичних подій, що мали місце після завершення Першої світової війни, а саме такі як: союз «Петлюра – Пілсудський», Варшавська битва («Диво на Віслі»), Булдурська конференція тощо. Усі вони у 1920 році були спрямовані на вчинення за допомогою політичних, дипломатичних і військових заходів спільного опору поширенню більшовизму вглиб території Балто-Чорноморського регіону та Західної Європи.
Не дивно, що події спільної минувшини не були випущені з поля зору під час візиту Кулеби до Польщі. Так, під час зустрічі з польським міністром закордонних справ Яцеком Чапутовичем у Варшаві, окремий наголос було поставлено на важливості шанобливого ставлення до поховань українських військових у Польщі, як тих, які були союзниками поляків в роки польсько-більшовицької війни, так і тих, що належали до інших військових чи політичних угруповань.
Зазначене було своєрідною передачею «м’яча» на польську половину «поля». Адже польська сторона ще не здійснила заходів з відновлення сплюндрованої вандалами могили українців на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві. Не виключено, що після візиту Кулеби, рух офіційної Варшави в цьому напрямі пожвавиться.
Окрім того, главами зовнішньополітичних відомств було приділено увагу і іншим, не менш важливим, питанням, зокрема: запрошенню Польщі долучитися до формату міжнародної платформи з деокупації Криму, збереженню санкцій проти Росії через її агресію проти України, проведенню міжурядової українсько-польської комісії з питань економічного співробітництва, супротиву наслідкам коронавірусної пандемії, тощо.
Сторони окремо обговорили взаємодію у сфері енергетики та погодилися розвивати минулорічний тристоронній меморандум між Україною, Польщею і США про співпрацю в енергетичній галузі з метою диверсифікації джерел енергопостачання. Міністри підкреслили, що проєкт магістрального газопроводу «Nord Stream 2» з Росії до Німеччини несе загрозу енергетичній безпеці всієї Європи й домовилися вживати подальших кроків, щоб не допустити його реалізації.
Безперечно важливою подією візиту слід назвати відкриття за участі українського і польського міністрів закордонних справ нового приміщення Посольства України в Республіці Польща у одному з найпрестижніших районів Варшави — Мокотові. До речі, за словами Кулеби, через пріоритетність захисту прав та інтересів українських громадян, у новому приміщенні першим має розпочати роботу саме консульський відділ.
Кульмінаційним та, вірогідно, історичним виявився другий день робочого візиту міністра закордонних справ України Кулеби до Польщі, а саме поїздка до Любліна, де Кулеба разом з Чапутовичем та главою МЗС Литви Лінасом Лінкявічусом спільно відвідали штаб міжнародної литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького («LitPolUkrBrig»). Одразу варто підкреслити, що й тут не обійшлося без певного символізму. Адже мало того, що гетьман Острозький, ім’я якого носить бригада, був відомий тим, що у 1514 році під час битви під Оршею на чолі багатонаціонального війська здобув перемогу над Московщиною, так іще у поточному році відзначається 610-та річниця Грюнвальдської битви, під час якої польськими, литовськими, руськими, татарськими і деякими іншими військами було здобуто спільну перемогу над лицарями-хрестоносцями. Тобто акценти заздалегідь були розставлені у потрібних місцях.
З огляду на зазначене, вельми органічним і символічним виявилося створення, про що йдеться у спільній декларації міністрів закордонних справ від 28 липня, «Люблінського трикутнику» — нового тристороннього формату співпраці, що ґрунтується на традиціях та історичних зв’язках трьох країн (мабуть не випадково це відбулося біля пам’ятного знаку Люблінській унії), покликаного для політичного, економічного і соціального співробітництва.
Важливо, що завдяки запровадженню відповідних механізмів, як заявив міністр Чапутович, три держави будуть у змозі реалізовувати цілі щодо розвитку Східного партнерства, ефективної боротьби з пандемією коронавірусу, підтримки європейських та євроатлантичних прагнень України, а також співпраці в рамках ініціативи Трьох морів.
Останнє є особливо цікавим, адже ще під час згаданого минулорічного візиту президента Зеленського до Варшави і його зустрічі з Дудою нашою стороною була проявлена зацікавленість щодо участі у проєкті «Тримор’я» — форумі 12-ти держав Східної та Центральної Європи, що знаходяться між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями. Враховуючи той факт, що чинного польського президента було переобрано на другий термін, який є прихильником зазначеної регіональної ініціативи, не виключено, що участь України може набути більш конкретних рис.
Таким чином, підсумовуючи, можна констатувати, що дводенний робочий візит міністра закордонних справ України Кулеби до Польщі виявився доволі плідним та багатообіцяючим. Враховуючи, що період «відлиги» в українсько-польській взаємодії розпочався менше року тому і те, про що саме сторони домовилися під час візиту, — прогрес є очевидним. З чого можна зробити висновок, що завдяки державній волі та дипломатичним зусиллям є велика вірогідність появи нової сторінки у двосторонніх відносинах.
Станіслав Желіховський
