На конференції ISC 2026 у Гамбурзі оприлюднили нову редакцію TOP500 — найавторитетнішого рейтингу суперкомп’ютерів світу. На першу сходинку дебютував LineShine — повністю китайська машина, встановлена у Шеньчженьському національному суперкомп’ютерному центрі.
Її результат — 2,198 ексафлопс на бенчмарку HPL, що приблизно на 21% більше за попереднього лідера, американський El Capitan з 1,809 EFlops. Це перше повернення Китаю на вершину рейтингу за дев’ять років — з часів Sunway TaihuLight 2017 року.
Найдивовижніше — взагалі без GPU
Принципова особливість LineShine — він повністю CPU-системний. У світі сучасних суперкомп’ютерів це майже скандал: усі найпотужніші машини США та Європи (El Capitan, Frontier, Aurora, JUPITER Booster) працюють на гібридній архітектурі CPU + GPU, найчастіше з прискорювачами Nvidia або AMD. У LineShine жодного GPU немає.

Замість них — близько 45 тисяч власних процесорів LX2, кожен зі 304 ядрами архітектури ARMv9; сумарно — приблизно 13,79 мільйона ядер. Система працює на власній мережі LingQi (1,6 Тбіт/с на вузол, чотиришарова fat-tree топологія) під китайською операційною системою Kylin.
LineShine також став першою китайською системою з HBM-пам’яттю, яка дала смугу пропускання вдесятеро вищу за звичайні CPU-конфігурації. Жодного зарубіжного компонента у стеці немає.
Чому це не просто “Linpack-фокус”
Колишні китайські суперкомп’ютери критикували за те, що вони добре проходили синтетичний бенчмарк Linpack, але слабше показували себе на реальних задачах. LineShine закриває цей закид: він першим у світі перетнув межу у 2 ексафлопси саме на стійкій продуктивності — реалізувавши близько 80% теоретичної піковості 2,736 EFlops, тоді як американські ексашкальні системи зазвичай тримаються в межах 50–65%.
Більше того, LineShine посідає перше місце і за бенчмарком HPCG — ближчим до реальних наукових задач — з результатом 22 петафлопс проти 17,4 в El Capitan.
Джек Донгарра, співорганізатор TOP500, відзначив, що це вражаюча система і що китайські інженери випередили США, побудувавши машину, яка не залежить від GPU.

Що ця перемога не означає
Кілька важливих обмежень. По-перше, LineShine побудований для класичних науково-інженерних задач, а не як флагман генеративного AI: на бенчмарку, що моделює AI-навантаження, машина посіла лише 4 місце, поступившись трьом американським системам.
Швидше за все, це наслідок того, що передові AI-чипи Китай поки не може випускати у промислових кількостях через обмеження експорту обладнання.
По-друге, найпотужніші приватні AI-кластери — наприклад, xAI Colossus з понад 550 тисячами Nvidia Blackwell, а також системи Microsoft, Amazon і Google — узагалі не подаються на TOP500. На AI-навантаженнях вони, ймовірно, перевершили б LineShine. Реальна картина гонки за AI-обчислення складніша, ніж одна сходинка в рейтингу.
По-третє, LineShine споживає більше: 42,2 МВт проти приблизно 29,7 МВт у El Capitan. У перерахунку на ват ефективність нижча.

Чому це все одно велика подія
LineShine — це доказ того, що повний стек суперкомп’ютера від кремнію до ОС можна зібрати в Китаї без жодного зарубіжного компонента. Санкційне стиснення останніх років принесло несподіваний побічний ефект — прискорило формування паралельного технологічного стеку.
Як зауважив сам Донгарра, експортний контроль може уповільнити доступ Китаю до деяких передових компонентів, але водночас стає потужним стимулом розвивати власні альтернативи; LineShine свідчить, що Китай відповів масштабними інвестиціями та коди-зайном апаратного й програмного забезпечення.
Тобто фронтир глобальних обчислень тепер уже не один. Їх щонайменше два — і вони рухаються паралельно.






























