Наприкінці вересня з китайського порту Нінбо-Чжоушань вирушило контейнерне судно Istanbul Bridge, яке прокладає новий маршрут до Європи через Північний морський шлях. Цей проект отримав назву China-Europe Arctic Express і вважається одним із найамбітніших експериментів сучасної світової логістики.
Маршрут до британського порту Фелікстоу триватиме приблизно 18 днів, тоді як традиційний шлях через Суецький канал займає понад 40. Виграш у часі майже удвічі — це головний аргумент на користь нового коридору. До того ж, за підрахунками, транспортування через Арктику дозволяє зменшити викиди CO₂ майже наполовину, що виглядає привабливо на тлі світового курсу на декарбонізацію.
Такий шлях дає змогу оминати проблемні «пляшкові горла» світової торгівлі — Суецький канал чи Малакську протоку, де останніми роками фіксувалися збої або навіть загрози піратства. Для Китаю це ще й елемент економічної безпеки: країна демонструє, що може шукати альтернативи й не залежати лише від традиційних маршрутів.
Разом із тим, новий експрес викликає дискусії. Судно не має криголамних характеристик, тож користуватися маршрутом можна лише сезонно, коли льодовий покрив мінімальний. Крім того, екологи застерігають, що активізація судноплавства в Арктиці може зашкодити унікальній екосистемі, адже навіть невеликі викиди чорного вуглецю здатні пришвидшити танення льоду.
Попри ці ризики, запуск «Арктичного експресу» став знаковою подією: він демонструє готовність Китаю інвестувати в інноваційні маршрути й задавати нові правила гри у глобальній торгівлі. Для Європи ж це може означати швидший і дешевший доступ до китайських товарів, а для світу загалом — появу ще одного стратегічного напряму, що змінює географію міжнародних перевезень.
