Під час війни екологічна євроінтеграція України ризикує стати інструментом для збагачення окремих чиновників, а не механізмом захисту довкілля. Підприємства змушені витрачати значні кошти на процедури, які часто суперечать європейським практикам і породжують корупцію. Про це пише Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля, генеральна директорка “Офісу сталих рішень”, у своїй колонці для “Економічної правди“.
У жовтні 2024 року Єврокомісія опублікувала звіт про євроінтеграцію України, що включав рекомендації щодо охорони довкілля. У документі йдеться про необхідність розробки підзаконних актів для імплементації ухвалених законів, а також уникнення нових виключень із процедури ОВД, зокрема у сільському та лісовому господарстві.
Директива 2011/92/ЄС визначає рамки для регулювання ОВД у країнах ЄС. Проте в Україні процедура часто ускладнена і не відповідає стандартам ЄС. Наприклад, у нас необхідно проводити ОВД навіть для рубок лісу площею від 1 га, тоді як у країнах ЄС це передбачається лише в разі зміни цільового призначення земель.
«Жодна країна Євросоюзу не імплементувала директиву 2011/92/ЄС так драконівським способом, як це зробила Україна», — наголошує авторка.
Європейська практика передбачає гнучкий підхід: оцінка впливу на довкілля проводиться лише у випадках, коли діяльність може значно вплинути на навколишнє середовище. Це вирішується через експертизу, порогові значення або встановлені критерії.
В Україні ж для будь-якої санітарної рубки, навіть якщо вона викликана пожежею чи шкідниками, необхідний окремий висновок. Це створює зайві бар’єри для підприємств та генерує додаткові витрати.
Ще одна проблема — дозвіл на діяльність підприємств з переробки відходів. У 2024 році багато підприємств отримували по п’ять-шість невмотивованих відмов від Міндовкілля. Однією з нових підстав стала відсутність висновку ОВД.
Закон чітко визначає, що висновки державної екологічної експертизи, отримані до введення в дію закону “Про оцінку впливу на довкілля”, мають чинність. Проте чиновники часто ігнорують ці норми, вимагаючи нові дозволи навіть від підприємств, які не змінювали діяльності.
Процедура ОВД в Україні перетворилася на корупційний механізм. Вартість такої оцінки може сягати від 500 тис. грн до 25 тис. доларів США, що робить її суттєвим фінансовим навантаженням для бізнесу.
«Якщо влада не відреагує на такі викривлення, а бізнес продовжуватиме підтримувати корупційні процеси, програють усі: довкілля, суспільство і держава», — підсумовує Циганок.
Україна повинна адаптувати своє екологічне законодавство відповідно до стандартів ЄС, уникаючи викривлень і зловживань. Необхідно спрощувати процедури ОВД, зменшувати фінансове навантаження на бізнес і забезпечувати прозорість ухвалення рішень.
Це дозволить не лише зменшити корупцію, а й забезпечити реальний захист довкілля на шляху до євроінтеграції.
