Пішов вже сьомий місяць, як російські війська беруть Київ за три дні. За цей час трапилися багато трагічних, видатних та героїчних подій для українського народу. Мужність та відчайдушна боротьба українців дозволила вистояти від першої навали російської орди, зберегти нашу свободу, культуру та державність. Очевидно, що ворог не очікував такої гідної відсічі, та українці прагнуть вже звільнення своїх земель й думають, коли ж завершиться війна?
Щоб наблизитись до можливої відповіді на ці питання та ясніше зрозуміти, що відбувається ми порівняли мотивацію, масштаби та тривалість радянських та російських війн.
Враховуючи активну фазу російсько-української війни її порівняння з іншими конфліктами необхідне для розуміння того, як вона виглядає в історичному контексті російської військової машини.
Трошки передумови…
Військові конфлікти СРСР з Західним світом, про які варто знати:
Корейська війна 1950–1953, яка стала першою проксі-війною у зіткненні Заходу та комуністичного блоку.
Варто зазначити, що США та союзники під егідою ООН — брали участь у цій війні безпосередньо, а з іншого боку СРСР — постачав зброю, «військових радників» та «китайських добровольців».
Коли сторони задіяли на полі бою всі сили, ситуація швидко стала патовою: жодна з них після досягнення паритету в 1951 році більше не могла організувати рішучого наступу. Активна фаза конфлікту закінчилася через два роки. Сьогодні ж КНДР – за військової та економічної підтримки з боку РФ продовжує погрожувати США та Південній Кореї.
Африка:
Війна за незалежність Еритреї 1974 – 1991
Так більшість українців дізналися про Еритрею коли ця африканська країна не підтримала резолюцію Генасамблеї ООН “Агресія проти України”, яка засуджує вторгнення росії та вимагає від рф негайно вивести війська з української території. Резолюцію підтримала 141 країна зі 193. П’ять країн, серед яких сама росія, а також Білорусь, Північна Корея, Еритрея та Сирія, проголосували проти, ще 35 утрималися.
Причина такого рішення Еритреї – історична залежність режиму від російського фінансування та зброї, яку поставляли для боротьби із західним впливом. Передумовою війни за незалежність, є те, що Еритрея була колонією Італії, а потім була під протекторатом Англії. У війні за суверенітет Еритреї СРСР підтримував Ефіопію, а потім почав налагоджувати контакти вже з Еритреєю.
Результат: закінчилась ця війна негативно для СРСР, Еритрея таки отримала незалежність від Ефіопії та вже потім залежність від росіян.
Громадянська війна в Анголі 1975 – 1991
Цей конфлікт почався відразу після здобуття Анголою незалежності від Португалії. Громадянська війна була насамперед боротьбою за владу між двома колишніми визвольними рухами, один з яких підтримував комуністичні ідеї. А там де чути, щось про комунізм одразу з’являвся й СРСР. Цей конфлікт був однією з неоголошених посередницьких битв «холодної війни», через впливове втручання основних ворогуючих сил, Радянського Союзу і Сполучених Штатів Америки.
Результат: Нейтральний для всіх сторін, був підписаний мирний договір, вихід всіх іноземних військ з Анголи, а Намібія отримала незалежність.
Ефіопо-сомалійська війна 1977 – 1978
Попри всі жахіття, які відбувалися у той час у країнах Африки, Радянський Союз підтримував режими, які тягнулися до комунізму чи окремих його проявів. Ефіопія прийняла військову допомогу від СРСР та припинила співпрацю з США. СРСР постачав зброю обом сторонам війни та намагався бути посередником припинення вогню. Коли їх зусилля не увінчалися успіхом, СРСР відмовили в допомозі Сомалі.
Результат: перемога Ефіопії, та Сомалі відвертається від комуністичних ідей.
Громадянська війна в Нікарагуа 1981 – 1990
Це збройний конфлікт між урядом Нікарагуа і збройними формуваннями «контрас». Або війна диктатури проти народовладдя. Не важко здогадатися, що СРСР та Куба у цьому конфлікти підтримали диктаторську владу, в той час, як США, Аргентина, Гватемала та Гондурас допомагали повстанцям.
Результат: значні в трати військово уряду Нікарагуа ( близько 100 тис. проти 20) та мирний договір з рухом опору.
Громадянська війна в ЦАР з 2012 по сьогодні
У 2018 вже росія відправила кілька сотень найманців з ПВК Вагнер та важку техніку до Центральноафриканської республіки, щоб підтримати уряд. Конфлікт триває.
Війна в Афганістані 1979 – 1989
Довготривала війна, велика територія, вмотивований противник, зміна звичної для армії форми ведення бойових дій, великі втрати – загнали радянську армію у пастку, яка стала військовою та політичною поразкою режиму та сприяла його розпаду.
Варто зазначити, за більшістю оцінок істориків втрати СРСР у цій війні склали близько 40 тис. військових за 10 років. В Україні ж, росіяни втратили вже близько 47 тисяч військових за 6 місяців вторгнення.
Висновок: Знаючи історію участі СРСР у військових конфліктах в Африці та Афганістані з метою протистояння західному впливу чи продажу зброї, стають зрозумілі сучасні кульбіти Лаврова перед африканськими лідерами чи «адекватними рєбятами з талібану».
Та варто пам’ятати, навіть знаходячись на піку своїх потужностей СРСР програвав війни та не зміг там домогтися значних результатів у протистоянні з Заходом. Що врешті решт закінчилося його розпадом. Про досягнення росії й взагалі не йдеться…
Війни російської федерації
Після розпаду СРСР росія активно підтримувала міф свого «міралюбія», що вона виступає миротворцем та «освободітєлєм». Тим не менш, це не зашкодило їй підло окупувати території у сусідніх країнах:
росія окупувала Придністров’я 1992 – 1993
Коли Молдова оголосила про незалежність, територія де була військова база росіян оголосила про свій власний суверенітет.
Втрати росіян у збройному протистоянні скали до 1000 чоловік.
росія спровокувала Абхазьку війну 1992 – 1993
Росіяни надали зброю абхазьким сепаратистам, якими й керували, а російські літаки та кораблі обстрілювали цивільні та військові об’єкти Грузії.
Втрати абхазів понад 2000 солдатів.
росія почала першу чеченську війну 1994 – 1996
Підтримуючи сепаратизм по всьому світі росіяни не дали окремому народу свободу. Саме тоді вони почали використовувати тактику тероризму проти цивільного населення та стерли столицю Чечні – Грозний з лиця землі. Незважаючи на кількісну перевагу росія програвала чеченським партизанам. Тож була змушена пити на поступки, щоб потім повернутися знов.
Втрати росіян від 5 до 15 тисяч військових.
Друга російсько-чеченська війна 1999 – 2009
Фсб росії інсценувало теракти та підриви житлових будинків на своїй території, щоб оголосити нову війну на Кавказі. Вони повернулися до Чечні, встановили проросійській уряд та ще 9 років воювали з партизанами в горах та прикордонних районах.
Втрати росіян від 7 до 14 тисяч військових.
Російсько-грузинська війна 2008
8 серпня російські війська для «захисту населення» Північної Осетії та Абхазії розпочали вторгнення до Грузії. П’ять днів російські літаки завдавали ракетні удари по грузинських містах. Військові колони зайшли до Тбілісі. Відтоді Південна Осетія є невизнаною республікою під контролем росії.
Загинуло 170 російських військових та їхніх найманців.
Вторгнення росії в Сирію 2015 – 2022
Російське вторгнення стало вирішальним моментом у громадянській війні в Сирії. Диктаторський уряд президента Сирії Башара Асада був вже приречений на крах та російська зброя, техніка й військові сили підсилили диктатуру та підтримують її донині.
Втрати до 500 найманців з пвк та військових
Російсько-українська війна 2014 – 2022 –
Імперські амбіції росії та жага підкорення України нікуди не зникали, а тільки посилювалися. Справжня причина агресії з боку московитів проти нашої держави криється в історії. Це історичне протистояння вільних людей з рабами, війна майбутнього та минулого. Протистояння культури, думок, ментальності, прагнень, способу життя та перспектив.
Саме існування України, незалежної, вільної та квітучої, для московитів викликає страх. Бо без України у складі неможливе існування їх імперій, як би вони не називалися. Ці імперії століттями пригнічували український народ, знищували культуру, переписували історію та попри це, кожен раз українці повставали та відроджувалися. Прагнули відділитися від всього російського, яке несе горе, злидні та страждання. І кожен раз росіяни нападали за це на нас і прагнули якомога жорсткіше подавити наш дух свободи. Саме тому тільки за останнє століття був Голодомор, Крути, розстрілювали наше відродження чи просто забороняли все українське. Бо вони його бояться.
Окупація Криму, створення ЛДНР, повномасштабне вторгнення 2022 року і жахіття цієї війни – це закономірна традиція існування поруч з агресором. Кожен раз, як вони набираються сил – вони прагнуть нашого зневолення. Росія хоче знищити нас не тільки як державу, а як націю!
Тож можливостей для компромісу у цій війні у нас не багато… Треба перш за все розуміти, що росія завжди бреше, що домовлятися з нею марно, що вона завжди повертається з війною.
Програш для путіна у цій війні буде гіршим для росії за наслідками, ніж програш СРСР у Афганістані. Російська пропаганда та режим поставили все на кон. Саме тому вони роками зрощували ненависть до всього українського та вигадували казки про нацистів.
Вибір в нас, або згинути під руським батогом, або вибороти своє право на існування та перспективне майбутнє для наших дітей. Це наша справжня боротьба за незалежність і ця війна тільки починається…
Її перебіг та терміни завершення залежать від кількох основних факторів:
Консолідації українського суспільства
Зараз усі інститути держави, бізнес та народ об’єдналися задля перемоги. Ворог буде намагатися всіма методами розхитувати цей зв’язок та провокувати на конфлікт чи сумніви в нашому суспільстві. Завдання кожного громадянина на своєму місці підтримувати цю єдність та робити все можливе для нашої перемоги.
Військова та економічна допомога від союзників
Ми воюємо з однією з найбіліших армій у світі, яка колись готувалася до війни з Америкою, вона має значні фінансові ресурси та ніколи не цінувала життя своїх солдатів. Та часи змінюються, сучасні війни – це боротьба економік та технологій. Новітня військова допомога та економічна підтримка Заходу – один з головних моментів для нашої перемоги у цій війні. Ленд-ліз має повноцінно запрацювати ближче до зими.
Санкційний тиск на росію
Санкції звичайно діють, та поступово. Чим більший буде тиск на економіку росії, чим більше перепон для бізнесу чи громадян – тим скоріше диктаторський режим здується та впаде. Та треба пам’ятати росія – це колективний путін.
Військова майстерність та успіхи ЗСУ
Ця війна має асиметричний характер. Та україніці доводять, що кількість не головне. Військова майстерність та манера ведення війни ЗСУ дають гідну відсіч ворогу. Крім того, варто розуміти, що українці воюють за принципом найбільшого збереження життів своїх солдат. Тож звільнення територій та успіхи на 2300 км фронту будуть поступові.
Міжнародні події та масштабування війни
Хворе російське суспільство, яке роками зомбували та готували до війни не може сприйняти факт програшу перед Україною, а перед НАТО чи спільним Заходом, задля попередження світової війни – залюбки. Російській диктатор зробить все можливе, щоб масштабувати цей конфлікт та сісти з лідерами G7 за переговори. Для цього він може використати Білорусь, військове зіткнення з країнами НАТО чи ситуацію навколо ЗАЕС. Тож тут м’яч на стороні наших союзників, на що вони готові піти задля своєї безпеки та принципів. Сьогодні прогнози оптимістичні.
Звичайно, всім нам хотілося, щоб війна закінчилася через 2-3 тижні чи місяці.
Та враховуючі все вищезгадане – треба бути реалістами. За наявних тенденцій очікувати на нашу перемогу можливо не раніше 2024 року.
Та головне, у нас є шанс не тільки постави суттєву крапку у цій війні, а й побудувати справжню європейську країну.
Та дякувати Богу, цього разу ми не самі.
Олександр Казмірішин
