З кінця 2016 року Інститут аналітики та адвокації досліджує споживання опіоїдних анальгетиків в Україні. У рамках аналізу ІАА дізнавався кількість наркотичних засобів, реалізованих здебільшого комунальними аптеками-лізензіатами. Втім, далеко не всі підприємства надали інформацію.
У Києві працює 18 аптечних мереж (49 відділень), які мають право розповсюджувати нарковмісні препарати. Ці підприємства або ж повністю проігнорували запит ІАА і, водночас, ЗУ «Про доступ до публічної інформації» або написали, що не є розпорядниками інформації.
Чому ця інформація важлива?
Паліативна допомога — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів, які мають смертельне захворювання (наприклад, онкологічне). Аби полегшити їхні страждання держава надає можливість «доступніше» отримувати знеболення. Щороку, за даними МОЗу, понад 600 000 людей в Україні потребують такої допомоги. З них 20 000 – діти. У 2014 році лише в Києві майже 130 тисяч пацієнтів потребували знеболювальних.
Важливими препаратами наркотичного знеболення є Кодеїн, Трамадол, Морфін, Фентаніл, Омнопон, Промедол (тримепередин). Їх ще називають опіоїдними анальгетиками. У 2013 році Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок обігу таких препаратів. Законодавство лібералізувалося. Втім, чи насправді знеболення стало доступнішим – відповісти сьогодні ніхто не може.
Якою інформацією володіють аналітики?
Із 2014 року статистику споживання опіоїдних анальгетиків збирає ДУ «Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю МОЗ України». За узагальненою інформацією моніторингового центру, можна побачити, що кількість використаних окремих нарковмісних препаратів постійно зростає. У тому числі, золотого еталону знеболення – морфіну.
- З одного боку така статистика може свідчити, що знеболюючі насправді стають доступнішими. – коментує аналітик ІАА Олександр Ткаченко. – Втім, збільшення кількості використаних препаратів не завжди означає, що вони дістаються смертельно хворим. Аби це перевірити нам потрібна інформація з кожної аптеки-ліцензіата. І не просто загальні числа, а конкретику: скільки спожито лікарнями, а скільки хворі напряму отримали за рецептами.
Жити без болю – це право кожної людини. В Інституті аналітики та адвокації говорять, що поки в Україні цим правом скористатися не завжди вдається. До того ж зауважують: якими б хорошими не були закони, їх виконання необхідно перевіряти. У столиці поки зробити цього не вдалося.
Матеріал надано «Інститутом аналітики та адвокації». Дослідження здійснене за підтримки МФ «Відродження»
