ХХ з’їзд Компартії відкриває поворотний момент у розвитку Китаю. КНР під керівництвом Компартії, яка напередодні відзначила свій перший 100-річний ювілей, відзначила досягнення своєї першої 100-річної мети. Пекін досяг золотих олімпійських висот, ознаменувавши Пекінський цикл реформ між Літньою (2008 рік) та Зимовою (2022 рік) Олімпіадами.
У Китаї інтенсивно проводяться системні та глибинні реформи, динамічними оборотами розвивається ринок, планомірно підвищується добробут суспільства гарантовано на рівні середньої заможності. 10 років відповідального державного керівництва зазначає і лідер Китаю Сі Цзіньпін. Символічно, десятиліття реформ нерозривно пов’язані з його головуванням. Під керівництвом Сі Цзіньпіна Китай досяг низки важливих для розвитку країни перемог. При цьому процес реформ весь цей період також супроводжувався безпрецедентними ризиками і викликами.
2018 року, внаслідок внесення змін до китайської Конституції, у Сі Цзіньпіна з’явилося право на «третій термін» як державного лідера. Таким чином ХХ з’їзд також відкриває новий етап для лідерства Сі Цзіньпіна. Шлях десятиліття реформ відзначився не лише великими перемогами Сі Цзіньпіна, а й безпрецедентними викликами, з якими Компартія успішно впоралася. Розглянемо докладніше, як політика реформ перетворила Китай.
Реформи десятиліття
Поворотний момент 2012/2013 років, який відкрив XVIII з’їзд Компартії, коли Сі Цзіньпін заступив у керівництво країни, фактично дав старт реформам. Китай на той час відновився після тяжкої глобальної кризи (2008\2009 років). У країні було сформовано нову модель розвитку. Але вкрай важливо було, щоб нова модель набула стійкості. Це стратегічне завдання було поставлено перед реформами, які мав провести Сі Цзіньпін. По суті, йшлося про новий етап реформ у розвитку країни, який прийшов слідом за попереднім «бумом» реформ та відкритості. При цьому Сі Цзіньпіну на самому старті необхідно було забезпечити виконання низки основних стратегічних завдань, які були поставлені попередниками.
По-перше, подвоїти валовий продукт лише за десятиліття (2010-2020 років). Що на той момент для країни, яка ледь вийшла з тяжкої глобальної кризи, було складним завданням.
По-друге, побудова суспільства середньої заможності і таким чином досягнення повної перемоги над бідністю.
Реформи Сі Цзіньпіна мали всеосяжний характер, торкнувшись багатьох сфер (економіка, промисловість, розвиток ринку та бізнесу, соціальна сфера, медицина, наука та освіта, реформи оборонного комплексу, сфери оборони та безпеки). Але серед перших кроків реформ Сі Цзіньпін розпочав боротьбу з корупцією. Слід відразу зазначити, що Сі Цзіньпін прийшов до керівництва країною формально як «нова особа», представник «нового покоління» у керівництві Компартії (перший керівник Китаю, народжений після проголошення КНР).
З одного боку, системні глибинні реформи, які якісно змінюють колишні уклади, в суспільстві сприймаються як непопулярні (хоча і дуже важливі). Реформи в будь-якій країні, як правило, завжди сприймаються як сміливий виклик популярності. З іншого боку, реформи також кидають виклик старим елітам. Це вже саме собою є виявом сміливості та мужності.
По-перше, боротьба з корупцією дозволила оновити Компартію, звільнивши її від старих еліт, а також настроївши на сучасне мислення та проведення реформ. По-друге, підвищити авторитет партії у суспільстві, зміцнити довіру. По-третє, зміцнити свій авторитет як нового відповідального лідера та ефективного менеджера. Слід одразу зазначити, що боротьба з корупцією на практиці проводилася реальна (аж ніяк не «партійними чистками»). Насамперед, на основі верховенства закону та безпосередньо здійснювалася китайськими судами.
Символічно, судова реформа була проведена серед першочергових на старті головування Сі Цзіньпіна. Ефективність боротьби з корупцією мала велике значення для всього циклу реформ. Для реформ важливим є не лише відповідальне державне лідерство, а й наявність команди реформаторів, яку склала фактично оновлена Компартія. Таким чином, перемога над корупцією зміцнила лідерство Сі Цзіньпіна, підвищила довіру до Компартії, а також створила надійну основу для подальших системних реформ.
Реформи набрали обертів
Безпосереднім виявом реформ у країні став стрімкий розвиток ринку. Раніше, за колишньої моделі економіки, провідну роль виконували держкомпанії. За результатами реформ, у компаніях держсектору було проведено корпоратизацію. Але найголовніше, вплив держкомпаній був диверсифікований таким, що набрав хід приватним сектором, що стрімко розвивається. Розвиток внутрішнього ринку зміцнило стійкість китайської економіки від впливу кон’юнктурних чинників міжнародних ринках.
Реформи внутрішнього ринку продемонстрували суттєві результати.
По-перше, у Китаї з’явилися власні великі приватні компанії (не тільки великі держпідприємства!), які навіть встигли вийти на міжнародний рівень, демонструючи на ринках свою конкурентоспроможність.
По-друге, приватний бізнес продемонстрував конкурентоспроможність у сфері інновацій та високих технологій. Це не тільки високотехнологічна інфраструктура, а й сектор digital, телекомунікацій 5G та 6G, а також електромобілів та безпілотних авто. Китай у процесі реформ намагався дотримуватися стратегії випереджального розвитку, планомірно просуваючись «в ногу» з часом.
По-третє, стрімкість динаміки розвитку ринку зрештою призвела до виникнення навіть цілої нової біржі, яка орієнтована на підтримку саме малого та середнього бізнесу, приватного бізнесу.
Традиційно провідну роль у китайській економіці відіграють фондові та фінансові біржі в Гонконгу та Шанхаї. Третя біржа була створена у Пекіні, разом з тим зміцнюючи економічні позиції китайської столиці. Раніше традиційно основну опору китайської економіки становили приморські регіони, де були створені вільні економічні зони. За час реформ розвиток ринку став більш збалансованим, проникнувши також у китайську «глибинку» та охоплюючи також регіони Центрального та Західного Китаю, а також на китайських Півночі та Півдня. Розвиток китайського законодавства, своєю чергою, створив сприятливі умови для бізнесу по всій країні (не тільки у вільних економічних зонах).
У Китаї було прийнято новий Цивільний Кодекс, який докладно регулює цілі спектри економічного обороту. Зокрема, гарантії захисту прав власності та інвестицій (у тому числі іноземних інвестицій), а також різні договірні відносини, які притаманні ринковій економіці.
За ініціативи Сі Цзіньпіна розвиток ринку набув подвійного обігу. Раніше, за попередньої моделі, провідну роль у розвитку обороту виконували експортоорієнтовані компанії, які задавали динаміку внутрішньому ринку. За час реформ Китай зміцнив свої позиції одного з найбільших експортерів. При цьому реформи також підвищили його привабливість як великого імпортера. Стрімка динаміка розвитку імпорту навіть запустила традицію щорічного ImportEXPO. Наприклад, за ці десять років тільки в Шанхаї проведено вже 6 ImportEXPO. А ця споживча традиція з недавніх пір також прижилася і у Хайнані, де за два попередні роки проведено вже друге EXPO.
Китай впевнено зміцнив свої позиції як великого торгового партнера на багатьох міжнародних ринках. Але розвиток реформ також підвищило привабливість Китаю у сфері інвестицій. Причому не лише для іноземних інвестицій. Китай за результатами реформ теж став робити перші кроки як інвестор на міжнародних ринках.
Перемога над монополіями
Стрімкий розвиток ринку в Китаї сприяв появі власних великих технологічних монополій, які працюють на ринках цифрових технологій з величезними масивами персональних даних. Наприклад, Weibo, Tencent, ByteDance, Baidu, AliBaba, DiDi. Таким чином, перед Китаєм постало завдання щодо забезпечення належного ефективного держконтролю над великими компаніями, які фактично мають можливість діяти «над кордонами».
Слід зазначити, що зараз у глобальному масштабі це непросте завдання. Наприклад, у США та країнах Європи виникли складнощі у встановленні контролю за техногігантами. Тим більше, що в західних країнах це фактично стало фактором конкуренції. Так, у Європі намагаються стримувати американських техногігантів, щоб таким чином просунути інтереси європейських компаній. На практиці така конкуренція не завжди узгоджується з діючою міжнародної практикою. У результаті великі західні технокомпанії часто стають у центрі суперечок.
Таким чином, Китаю у впровадженні антимонопольного контролю над великими компаніями фактично довелося самостійно встановлювати свій досвід. Китаю це вдалося зробити раніше, ніж у країнах Заходу. З одного боку, антимонопольне законодавство, спрямоване на державний контроль за великими техногігантами. З іншого боку, забезпечення китайського захисту персональних даних. Ну, а в конкретному випадку з компанією AliBaba, вдалося встановити не лише держконтроль, а й заздалегідь припинити небезпеку олігархії, блокуючи спроби великого бізнесу втручатися у китайську політику. Таким чином, у Китаї загрози «олігархату» були припинені навіть на ранніх підступах (для порівняння: у багатьох економіках на колишньому пострадянському просторі олігархат створив великі проблеми).
Перемога Гонконгу
Перемога Гонконгу безперечно є однією з основних за десятиліття Сі Цзіньпіна. Сі Цзіньпін продемонстрував приклад мирного відновлення китайської юрисдикції в Гонконгу. При цьому зі збереженням місцевої специфіки гонконгської демократії, дотримуючись основоположного принципу «Одна країна, дві системи». Перемога Гонконгу стала закономірним розвитком реформ. Раніше, на попередніх етапах, Гонконг фактично був своєрідним «посередником» у економічних зв’язках між Пекіном та країнами Заходу. Насправді це «західне посередництво» оберталося деякими «побічними ефектами», які у економіці – створювали спекулятивний тиск, а політиці – «бульбашки економіки» роздмухували спекуляції про демократію. Так, наприклад, багато спекулянтів намагалися зобразити свободу і демократію як вседозволеність. Але щоразу, коли влада намагалася припинити спекуляції, у Гонконгу провокувалися політизовані «протести».
За час реформ економіка Китаю набула стійкості і піднялася на новий рівень. По-перше, Пекіну і китайському бізнесу, що динамічно розвивається, більше не потрібні на міжнародних ринках «посередники». Але найголовніше, економічний оборот, що розвивається, стали регулювати нові сучасні закони. З появою нових законів у Гонконгу колишні «спекулянти», наче «бульбашки», стали просто лопатися. За нових законів «спекулянтам» стало складніше ховатися під маскою «демократії». Безперечно, провідну роль у зміцненні порядку в Гонконгу виконав закон Китаю про національну безпеку. Демократія – може ефективно розвиватися у країни лише за умови належного дотримання законності. Принцип верховенства закону є основним у тому, щоб у країни надійно були захищені права та свободи.
Економіка стане стійкою, якщо буде збалансованою та диверсифікованою, а також ґрунтуватиметься на реальному секторі (а не на «здутих спекуляціях»). Гонконг збереже свої позиції як одного з найвпливовіших фінансових центрів. До того ж зміцнить свої позиції великого мосту («регіонального хаба») в Азії.
Підйом «Шляху»
Стратегічна ініціатива «Один Пояс, Один Шлях» безперечно є одним із основних успіхів десятиліття Сі Цзіньпіна. Великий геополітичний проект, сформований з урахуванням економічної вигоди, відкритий для всього світу за принципом «спільної Долі».
“Один Шлях” дозволяє об’єднати “єдиним поясом” усі країни світу, на основі взаємної поваги та взаємної вигоди, з урахуванням різних інтересів держав та різної національної специфіки. Ініціатива “Один Пояс, Один Шлях” просувається Китаєм на користь мирного розвитку.
Ця ініціатива надає вигоди не лише для Китаю, а й для всіх країн, які беруть у ній участь. Ініціатива всебічно охоплює різні сфери, давно вийшовши за рамки суто торгівлі, транспорту та логістики. Наприклад, сприяючи розвитку інфраструктури, енергетики, технологічних галузей тощо. Ініціатива «Один Пояс, Один Шлях» створена для об’єднання та глобального єднання.
Не тільки для об’єднання Китаю з рештою світу, а й поєднуючи континенти. Насамперед, Один Шлях об’єднує Євразію, яка проходить через процеси пострадянської трансформації. Один шлях зблизив також Європу та Азію, встановивши прямі високошвидкісні сухопутні комунікації. Один шлях сприяє мирному підйому Африки. Один шлях фактично встановлює діалог між континентами, всебічно сприяючи їхньому взаємному розвитку. “Один Пояс, Один Шлях” тільки проходить своє перше десятиліття. Але його історія ще аж ніяк не написана, як і весь величезний потенціал далекий від повного розкриття. Десятиліття реформ характеризувалося підйомом у системі міжнародних відносин. Сі Цзіньпін висунув перед міжнародним співтовариством ряд інших важливих глобальних ініціатив.
Серед них безумовно важливо відзначити необхідність реформування системи глобального управління (щоб збалансувати світовий розвиток і зокрема, підвищити рівень всіх країн світу, що розвиваються), а також побудову системи глобальної безпеки (яка гарантує неподільність сфери безпеки). За це десятиліття Китай став організатором великих міжнародних самітів: «Група 20» (Ханчжоу, 2016), АТЕС (Пекін, 2014), Конференція ООН з біорізноманіття (СОР15, Куньмін, 2021), саміт ШОС (Циндао, 2) , саміт БРІКС (Сямень, 2017 та Пекін, 2022 роки), Форум «Китай-Африка» (Пекін, 2018 рік).
Перед ХХ з’їздом
Розглянемо, які основні завдання можуть стояти перед Китаєм у наступні періоди.
По-перше, розвиток науки та освіти. Подальше піднесення Китаю передбачає підвищення якості людського капіталу та розвитку. Підвищення якості, у свою чергу, вимагає висококваліфікованих кадрів. Кваліфіковані кадри необхідно виховувати.
Кадри за умов глобальної конкуренції необхідно виховувати, передусім, на національному рівні (одних наукових обмінів при цьому явно недостатньо).
По-друге, розвиток національної системи медзабезпечення. Однією з основних гарантій здорової нації є система медзабезпечення, оснащена сучасним обладнанням (і знову ж таки висококваліфікованими кадрами – медпрацівниками). Ключову роль має виконувати система профілактики. До того ж, система медзабезпечення, як показує досвід, є надійним захистом в умовах глобальних епідемій. Політика “Zero-Covid”, з урахуванням китайської специфіки, на практиці виявилася виправданою. Китай зміг впоратися з епідемією та переміг Covid-19. При цьому також надав багато корисної допомоги іншим країнам міжнародного співтовариства. Епідемія Covid-19 продемонструвала, наскільки важливою є система противірусних профілактик. Наприклад, необхідність системи медичного обліку та обстежень. Крім того, розвиток мережі медичних установ, оснащених сучасною медтехнікою.
По-третє, розвиток зелених технологій. Зелені технології охоплюють спектр набагато ширше, ніж сфера чистої енергетики. Наприклад, не менш важливим є також розвиток органічного сільського господарства. Це інтереси продовольчої безпеки. З іншого боку, здоров’я населення залежить від рівня чистоти екології. Ну і слід також зазначити, що ефективність зеленого розвитку тісно пов’язана з необхідністю міжнародного співробітництва. Отже, відкриває широкі можливості взаємодії, підтримуючи також збереження біорізноманіття.
По-четверте, Китай має відновити відносини із західними країнами. Насамперед зі США. Але якщо точніше, мова не стільки про відновлення, як про побудову відносин нового типу.
Раніше відносини між Китаєм та західними країнами зводилося в основному до економічного співробітництва. Зараз це також важливо для підтримки глобальної стабільності, а також для вирішення багатьох глобальних проблем, які потребують міжнародного співробітництва.
Судячи з колишніх «торговельних війн», ми добре бачимо, наскільки напруженість між Китаєм і Заходом має стримуючий ефект у розвитку світової економіки (як, втім, і для вирішення інших інтересів глобального розвитку). Насамперед, це, звичайно ж, вимагає переосмислення політики з боку країн Заходу, який має перестати дивитися крізь стереотипи та штампи минулого, а також у ході конкуренції перестати використовувати недобросовісні методи.
У Китаї в результаті реформ, наприклад, вже давно сформувалася ринкова економіка, що розвивається. Але на міжнародному рівні це має здобути офіційне визнання. Юань у свою чергу має отримати міжнародне визнання на фінансових ринках. Юань не представляє «загроз» для долара (або для інших західних валют). Але участь юаня у міжнародній фінансовій системі лише сприятиме зміцненню стабільності. Відсутність офіційного визнання ринкових успіхів Китаю можна порівняти із застосуванням «неконкурентних методів» та «штучних переваг» із боку Заходу, що є фактичним проявом недобросовісної конкуренції. Підйом Китаю у міжнародних відносинах важливий не тільки для мирного розвитку. Але на користь підтримки глобальної стабільності. Особливо це важливо для сталого розвитку регіону Євразії, який чекають різного роду внутрішні трансформації.
По-п’яте, Китай фактично розвивається як політична нація. Народ Китаю складають представники 56 національностей, важливо підтримувати і розвивати цю багатонаціональну різноманітність. Багатонаціональний колорит лише збагачує та зміцнює народну єдність. Нація, що підживлюється різними народностями, стає тільки сильнішою. Тим більше, що західні країни навколо окремих китайських народностей намагаються роздмухувати упереджені політизовані спекуляції. Національне питання у цьому контексті важливе не лише з погляду захисту націонал-культурних прав, а й у інтересах безпеки. Так само, як і інтереси захисту релігійних свобод, які за зовнішньої підтримки розхитуються окремими деструктивними сектами.
***
Замість післямови.
2022 рік для Китаю розпочався на золотому п’єдесталі Пекінської Олімпіади. Пекінський цикл реформ між Олімпіадами підняв Китай на новий рівень розвитку. Кульмінацією золотої осені стане ХХ з’їзд Компартії. ХХ з’їзд Компартії відкриває новий етап: шлях до золотого ювілею Китаю. Шлях до гармонії та процвітання.
Ігор Шевіров