З кінця XX – початку XXI століття все звучнішими і значущими ставали голоси міжнародних екологічних організацій, екоактивістка Грета Тунберг, славнозвісний Грінпіс, спасіння світу від наслідків глобального потепління, підписання Кіотського протоколу- міжнародної угоди про обмеження викидів в атмосферу парникових газів та визнання найбільшими забруднювачами – США, Бразилію і Китай. Розвиток зеленої економіки, синьої економіки як нового шляху до сталого розвитку. Та поряд з цим катастрофи: у XX столітті: 1945 р. Ядерне бомбардування Хіросіми і Наґасакі, Японія; 1957 р. Киштимська аварія, СРСР; 1984 р. Завод Union Carbide, Індія; 1986 р. Чорнобильська АЕС, Україна (СРСР); 2011 р. АЕС Фукусіма-1, Японія.
XXI століття: техногенна аварія в Мексиканській затоці, землетрус та аварія на АЕС «Фукусіма» в 2011 році, Японія, цунамі, землетруси, і тепер екокатастрофа- підрив Каховської ГЕС.
Індустріальний розвиток в глобальних масштабах був швидким за останнє століття і наслідки не забарились. Але передбачити, щоб катастрофи ставались навмисно, в ході здійснення агресії, війни в XXI столітті було складно. росія здійснила черговий вбивчий злочин проти України, підірвала Каховську ГЕС, і наслідки таких дій- катастрофічні і не лише для України.
Води Чорного моря омивають береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії й Румунії.
За ініціативою Туреччини у 1992 році 12 причорноморських країн об’єдналися у складі Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), за участю росії. Попри зусилля України, виключити росію з ОЧЕС після початку широкомасштабної агресії проти України – досі не вдалося, лише позбавити права голосу. Внаслідок катастрофи на Херсонщині, забруднення Чорного моря набуває екоциду. Знову на думку приходить міжнародний документ- Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 року, підписаний Україною, Туреччиною, терористом- росією, Румунією, Грузією, Болгарією. Вона чинна і діюча https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_065#Text
Угоди, меморандуми тощо, що підписується росією не мають жодного значення і сенсу, рівень її безвідповідальності, хамства, безтолковості і безглуздя існування зашкалює. Документи створюються, щоб їх виконувати, а не обходити.
Найстарішим екологічним товариством у світі є Британське екологічне товариство, створене у 1913 році для підтримки досліджень та вивчення екології.
Перші ідеї про необхідність міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища були озвучені у 1913 р. на Першій Природоохоронній міжнародній конференції (м. Берн). А реалізація частини з них розпочалася в результаті нищівних дій в Другу Світову війну через застосування різних видів озброєнь. Цікавим фактом, є відзначення в джерелах літератури провідної ролі у цьому процесі – ООН. Розробка у 1972 році Програми із захисту навколишнього природного середовища (UNEP, United Nations Environment Programme – ЮНЕП). Програми, яка є міжнародним механізмом з координації співробітництва держав в галузі охорони навколишнього природного середовища.
На саміті ООН 2015 року було визначено 17глобальних Цілей сталого розвитку на 2016-2030 рр. Серед них 7 стосуються питань екологічної безпеки.
Кількість цілей, меморандумів, угод, самітів ООН щодо екологічних питань можна наводити на декілька сторінок, але зникає бажання це робити, коли постає питання щодо їх практичної реалізації.
Серед регіональних організацій, що приділяють увагу проблемам екологічної безпеки, можна виділити такі: ГЕФ (Глобальний екологічний фонд), ЄЕА (Європейська екологічна організація).
Міжнародні неурядові екологічні організаці ІВ: Всесвітній фонд дикої природи (WWF), Грінпіс (Greenpeace), Всесвітнє товариство захисту тварин (WSPA), Міжнародний зелений хрест (Green Cross), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та ін.
Створений у 1961 році Всесвітній фонд дикої природи (WWF) вживає заходів щодо охорони рідкісних тварин, бере активну участь у розробленні угод про захист лісів, морів та прісних водойм.
Незалежна міжнародна організація «Грінпіс» виникла у 1970 р.
Її метою стала організація дій для запобігання деградації й руйнування екосистем як регіональних, так і глобальних.
Міжнародні екологічні організації серед яких і «Stop Ecocide International”, створена у 2017 році, засновниця якої Полі Хелен померла від раку у 2019 році, але плани організації продовжуються: визнання екоциду міжнародним злочином Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. Планується включити екоцид як п’ятий злочин у Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Що ж в кінці кінців можна підсумувати? Є міжнародні організації, направлення дій яких – захист навколишнього середовища. Від їх представників ми можемо чути заклики до збереження природи , проведення акцій протесту, можливо збір коштів на підтримку. Чи існує документ, за яким є можливість покарати винуватців, порушників цих меморандумів, угод? Проблема в тому, що в основі всіх організацій лежить гуманність і апріорі ніхто не чекає, що навмисно будь – яка з країн буде заподіювати екологічні шкоди. Випадково, з халатності, з людського фактору, з технічних недопрацювань, але ніяк не навмисно.
Тепер вони потрібні, бо мирні організації корисні в мирний час, а в військовий втрачають сенс.
Наталія Грущинська
