Роздуми про економічну систему Ірану наштовхнули на перегляд іранських казок. До уваги перші строки казки «Гранатова дівчина»: «у далекому царстві жив принц, який мріяв про дружину не просто красиву, а мовчазну!».
В іранських казках жінка представлена як символ таємниці й витривалості, терпимості та служіння. Для прикладу, в українських, як берегиня, символ ніжності, порадниці, в той же час сили і бунтарки. Зрозуміло, що казка народжується в певних соціально-економічних обставинах, як відповідь на те, що відбувається в суспільстві.
В XXI столітті не дивлячись на наявність штучного інтелекту, підкорення космосу, розвиток медицини та інше, досі присутні забобони під прикриттям релігії чи традицій. Мова йде навіть не про гуманність та гендерну рівність, а про економічну вигоду, яку можна отримувати ефективно використовуючи людський потенціал. Невже економічно не доцільніше дозволити працевлаштування жінок в країнах, де з цим проблеми аніж створювати умови обмеженості? Джаред Даймонд в своїй книзі «Зброя, мікроби і сталь» зазначає:
«Суспільства, які не дають рівних прав всім, втрачають половину свого інтелектуального потенціалу».
У доповіді про глобальний гендерний розрив за 2024 рік Всесвітнього економічного форуму, якби рівень зайнятості жінок в Ірані був би доведений до рівня зайнятості чоловіків, ВВП країни міг би збільшитися приблизно на 40% (проте так скоріше за все буде не скоро).
За законодавством Ірану, щоб працювати заміжнім жінкам потрібен дозвіл від чоловіка і це лише одна з численних юридичних перешкод, з якими стикаються жінки, які хочуть мати роботу в цій країні.
Закон про обов’язкове носіння хіджабу два роки тому став причиною широких протестів в Ірані і продовжує залишатися однією з головних тем суперечок та політичних розбіжностей у країні.
Зробимо невеликий екскурс в історію життя жінок в Ірані, щоб зрозуміти чи завжди так було в цій країні. Період реформ у 1920-1979 роках при правлінні шаха Пахлаві мав різні прояви, проте однозначно жінки отримали доступ до вищої освіти, почали працювати в державному секторі, медицині, освіті, з 1963 року отримали право голосу та право обиратися до парламенту. Станом на 70-ті роки частка жінок у робочій силі зросла до 13%, що було значним для того часу. В цей період відбувалась модернізація країни, розвиток інфраструктури, суттєве зростання ВВП (1960–1975 рр. у середньому на 9–10% ВВП на рік).
Наступний період 1979–1989 років, окреслений Ісламською революцією та війною з Іраком, призвів до різкого згортання прав жінок, знову було запроваджено обов’язковий хіджаб, обмеження на професії. Відбувалось падіння економіки, відтік іноземних інвестицій, скорочення ВВП та зростання інфляції до понад 20–30% річних.
1990–2010 роки можна вважати проривом в жіночому офіційному працевлаштуванні та місця в економіці. У 2000-х роках понад
60% студентів були жінками. Хоча частка жінок у робочій силі залишалась на рівні 12–15%, жінки почали створювати малі бізнеси, особливо в неформальному секторі.
ВВП зростав у середньому на 4–6% щорічно, інфляція коливалась в межах 10–20%.
2010–2020 роки геополітична ситуація в країні і регіоні, загалом призвела до загострення санкцій, які обмежили економічні можливості, що вдарило і по жіночій зайнятості.
В протестах 2017–2019 років жінки стали активними учасницями, вимагаючи не лише політичних, а й економічних прав, розрив в оплаті праці сягав понад 30%.
Через серйозні санкції відбувалось падіння ВВП на 6–8% у 2012, 2018, 2019 роках. Гіперінфляція була понад 30%, а в 2019–2020 роках сягала 40–50%.
Період 2020–2025 років можна вважати кризовим. Через загострення конфлікту з Ізраїлем у 2025 році влада посилила контроль над суспільством.
Зростання військових витрат і перенаправлення ресурсів з соціальних програм призвели до скорочення фінансування освіти, охорони здоров’я та підтримки малого бізнесу, де традиційно працюють жінки. Відповідно, жінки масово почали переходити у тіньовий сектор – онлайн-торгівлі, репетиторство, рукоділля.
Офіційне безробіття серед іранських жінок становить 20–25% (вдвічі вище, ніж у чоловіків) за даними МОП (Міжнародна організація праці).
Висока інфляція понад 40% у 2022–2023 роках, коливання показників ВВП та поки негативні тенденції і на найближче майбутнє для всієї економіки.
Для порівняння можна подивитись на сусідню країну- Афганістан, де за даними Світового банку (Women, Business and the Law) рівень працевлаштування жінок скоротився на 25% під владою талібів, 78% молодих жінок не навчаються і не працюють, а ті хто зайняті вдома, то без правового захисту і в неформальній економіці (шиття, торгівля).
Історично, війна або загальна мобілізація ресурсів часто змушують уряди активніше залучати жінок до праці, наприклад, під час Другої світової війни у США, Великобританії, СРСР жінки масово йшли працювати на заводи, у транспортний сектор, медицину. Однак релігійні обмеження виявляються набагато впливовими, на прикладі деяких країн. В Ірані діє жорсткий релігійно-ідеологічний режим, який навпаки може використовувати війну як привід для посилення контролю, цензури та ще більшої маргіналізації жінок.
Як відомо, флагманом економіки Ірану є нафтогазова промисловість, що становить 50% бюджету і орієнтовно 80% експорту. Металургія, автомобілебудування – на другому місці економіки. Зайнятість жінок, загалом в промисловості становить 25%. Далі сільське господарство, що забезпечує до 15% зайнятості в країні, з них 13% жінки.
І звісно, оборонна промисловість, що включає виробництво дронів (Mohajer, Shahed), балістичних ракет (Fateh, Sejjil), стрілецької зброї та артилерії. Оборонна промисловість Ірану майже повністю «чоловіча». Доступ жінок до оборонних підприємств обмежений з міркувань безпеки, ідеології та традицій. У стратегічних галузях (зброя, нафта, ядерна енергетика) жінки займають мінімальну частку робочих місць, часто не більше 5%.
Попри те, що жінки складають понад 60% студентів технічних ЗВО, більшість із них не потрапляють у сектор ВПК (військово-промисловий комплекс). У приватному або напівдержавному секторі ІТ, який залучається до розробки ПЗ для дронів, жінки можуть брати участь, зокрема в аналізі зображень, у розробці симуляторів польоту.
Проте і там їх частка мізерно низька. Натомість, не можемо не порівняти участь жінок у військових технологіях Ізраїлю, де жінки проходять обов’язкову військову службу, зокрема в технічних підрозділах армії, працюють у розробці ПЗ для дронів (40-50%), мехатроніці, аерокосмічних системах, аналітичній обробці даних з дронів (на основі AI) (30-40%), R&D в оборонних компаніях (20-30%). При населенні 9,8 млн осіб, Ізраїль максимально мобілізує ресурси, зокрема й жіночі, що є ефективним використанням людських ресурсів.
Мінімальна участь жінок в оборонній промисловості Ірану є джерелом його слабкості. Іран втрачає понад половину своїх кваліфікованих кадрів у ключовій галузі забороняючи роботу жінкам. У 2023 році оборонний бюджет Ірану становив близько 8 млрд доларів, із яких більшість спрямовувалася на підтримку КВІР (Корпус вартових ісламської революції), а не на інновації. Іран втрачає понад 50% потенціалу через виключення жінок із ВПК, що робить його технологічно обмеженим тим більше в умовах санкцій.
Колись у старовинних казках описували іранський плов щедро приправлений прянощами та мріями. А Іранський принц мріяв про мовчазну красуню, зрештою отримав цілу країну, де половина громадян змушена мовчати. Там, де колись Іран відкривав жінкам двері до університетів, парламенту й професійної реалізації, сьогодні він зачиняє їх на замок. Суспільство, в якому дівчина з гранатом у руках була символом сили, перетворилося на простір, де ця метафора залишилася лише в казках.
Сучасний Іран не лише має внутрішні репресії, а і створює їх ззовні. Постачаючи росії дрони, технології та комплектуючі для локального виробництва на російських заводах, таким чином підтримуючи атаки на українські міста, Іран не просто сприяє продовженню війни, він стає співучасником злочинів проти мирного населення, що дедалі більше ізолює його на міжнародній арені.
Країна, яка колись прагнула діалогу зі світом, сьогодні перетворюється на вигнанця, чию підтримку цінують лише ті режими, що також нехтують правами людини й міжнародним правом.
Наталія Грущинська
