За даними Організації Об’єднаних Націй, майже 800 мільйонів людей голодують, а понад 2 мільярди людей страждають від дефіциту їжі. З іншого боку, понад 2 мільярди людей страждають ожирінням. Ці цифри показують, наскільки парадоксальною та складною є світова продовольча проблема. Вчені встановили, що за останні сорок років кількість випадків ожиріння серед чоловіків зросла втричі (з 3,2% до 10,8%), а серед жінок – більш як вдвічі (з 6,4% до 14,9%). Кількість людей із недостатньою вагою за ці ж 40 років зросла з 330 мільйонів до 462 мільйонів, що все одно менше ніж тенденції ожиріння.
До 2050 року на нашій планеті житиме 9 мільярдів людей. За найскромнішими підрахунками, для того, щоб прогодувати це зростаюче населення, потрібно буде вирощувати на 70% більше продуктів харчування. Це і без того складне завдання стає ще складнішим в умовах глобальної зміни клімату.
Мінливі погодні умови завдають шкоди виробництву продовольства. Непередбачувані, суворі погодні явища, такі як повені, посухи та спека, знищують врожаї по всьому світу. А нераціональне ведення сільського господарства призводить до виснаження ґрунту та виснаження поживних речовин.
За останні 40 років світ втратив третину своїх орних земель. Зростаючий попит на м’ясо (і біопаливо), особливо в країнах, що розвиваються, призводить до швидкої вирубки лісів. Розширення сільськогосподарських угідь за рахунок лісів, що вже скорочуються, має величезний ризик подальшого поглиблення кліматичних змін.
Хоча в даний час темпи виробництва все ще зростають, зростання населення означає, що попит незабаром перевищить пропозицію. На тлі прогнозованого дефіциту продовольства і значних зусиль зі збільшення виробництва, існує також проблема непомірних витрат продовольства, які за оцінками Продовольчо- сільськогосподарської організації ООН становлять 1,3 мільярда тонн.
Коли ми говоримо про голод, то маємо на увазі, в першу чергу, недостачу продовольства. Термін «голод» може бути застосований, коли мінімум 20% господарств в регіоні стикаються з гострим дефіцитом їжі, і третина дітей страждає від недоїдання. Під час голоду кожен день вмирає мінімум дві людини на 10 тисяч населення. За останнє десятиліття офіційно голод оголошували в Сомалі в 2011 році та в деяких частинах Південного Судана в 2017 році. Ситуація у інших країнах з присутніми ознаками глобальної проблеми, офіційно визначається як «нестача продовольства».
Глобальний показник індексу голоду GHI у 2023 році становить 18,3, що лише трохи нижче за показник GHI у 2015-му – 19,1.
Якщо у 2019 році серед ключових факторів глобальної проблеми голоду, визначались, в першу чергу, зміни клімату, то з 2020 року і по теперішній час через – це, в більшості, військові, політичні, економічні причини.
За даними ООН, в 2023 році в світі продовжує зростати кількість голодуючих у мінімум двох десятках країн.
Проблеми з продовольством спостерігаються у Мозамбіку, Зімбабве, Колумбії, Венесуелі, Гамбії, Сенегалі та Північній Кореї, Сальвадорі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Малаві та Лівані, ЦАР, Демократичній республіці Конго, Гаїті, Буркіна-Фасо, Малі, Нігерія, Судан, Південний Судан, Сомалі, Ємен, Афганістан, Кенії, Ефіопії, Сирії, Пакистані та М’янмі.
Аналізуючи рівень якості життя в даних країнах, практично всі мають передумови нестабільної політичної ситуації, війн, економічних криз.
Декілька прикладів.
В Мʼянмі в лютому 2021 року відбувся військовий переворот і наразі діє військовий стан. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН через військовий стан під загрозою голоду знаходяться майже 3,4 млн.осіб. В країні значно зросло безробіття, інфляція, відбулось значне скорочення промисловості.
Станом на початок 2021 року основу українського експорту до М’янми становили жири та олії тваринного або рослинного походження, вартістю 7,365 млн. дол. США та зернові культури – 7,153 млн. дол. США.
Після військового перевороту 01 лютого 2021 року та приходу до влади військової хунти політичні відносини між Україною та Республікою Союз М’янма призупинено.
Разом з тим, в 2022 році Мʼянма стала замовником російських винищувачів СУ-30СМЕ, а на озброєнні російських військових фіксують артилерійські боєприпаси виробництва М’янми.
Північна Корея. Країна намагається прославитись своєю військовою потужністю, боєприпасами власного виробництва, зброї, що отримала в 1960-1980 роках від радянського союзу. У 2022 році влада країни провела 63 випробування, вартість яких, за оцінками, перевищує 500 мільйонів доларів. Це більше, ніж необхідно для поповнення щорічного дефіциту зерна у Північній Кореї. Голод в Північній Кореї тривав з 1995-1999 роки і забрав, за різними оцінками, від 250 000 до 3 000 000 життів, після повного закриття кордонів у 2020 році через COVID-19, ситуація з продовольством знову погіршилась.
Ємен. В Ємені з вересня 2014 року напружена політична і безпекова ситуація, яка переросла у відкритий громадянський конфлікт, в ході чого з 2016 року в країні триває жорсткий дефіцит продовольства.
За оцінками ООН, станом на 2023 рік понад 17,4 млн жителів Ємену потерпають від нестачі продовольства, а на 1,6 млн чекає «надзвичайний рівень голоду». Криза погіршилась у 2022 році через переривання поставок пшениці з України в наслідок російсько-української війни.
В квітні 2023 року в межах гуманітарної продовольчої програми Grain from Ukraine Україна все ж доправила до Єменської Республіки 30 тисяч тонн пшениці.
Здавалось би, є глобальні проблеми, але для хунти Ємена за підтримки Ірану важливішим є оголошення війни Ізраїлю.
Венесуела. Венесуела уже 17 років існує в умовах глобальної ізоляції, при цьому маючи запаси корисних копалин, умов для розвитку туризму, тощо. Бідність, голод, корупція, введення санкцій США та західними країнами з 2005 року, в результаті чого країна втратила майже 99% валютних надходжень, економіка Венесуели скоротилась за останні десять років на 80%. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН близько 9,3 млн осіб з 31,98 млн. відчувають помірну або серйозну нестачу продовольства, яка визначається як неможливість задовольнити базові харчові потреби. При цьому різні штати в більшій чи меншій мірі страждають від браку продовольства, але навіть у відносно благополучних регіонах з нею стикається приблизно кожен п’ятий венесуелець.
Афганістан. Як результат довгої війни і приходу до влади талібану в країні розгорнулась гуманітарна катастрофа. Голод штовхає людей на продаж органів і власних дітей.
Основою доходів країни є тіньова економіка у вигляді наркоторгівлі. Поряд з тим, “Талібан” контролює великі обсяги американської зброї, яку залишили США., що дає їм можливість контролювати владу. Згідно зі звітом генерального інспектора з відновлення Афганістану, з 2017 по 2019 рік США також передали афганським силам 7035 кулеметів, 4702 військових позашляховиків, 20040 ручних гранат, 2520 ракет і 1394 гранатометів та іншого обладнання, 211 американських літаків. Тримання в страху людей, некерованість, анархічність Талібану призводять до зростання кількості жителів Афганістану, яким загрожує голод через кризу, яка у 2022 році досягла 14 мільйонів.
Еритрея. Історія Ефіопсько-еритрейської війни наповнена фактами насилля, знущань, диктатури і голоду 1983-1985 років, який знищив більш ніж 400 тис.осіб. Причиною були боротьба з повстанцями, в якій голод був інструментом руйнації їхньої підтримки серед селян, і спроби колективізації та конфіскації зерна на користь армії та міст. Станом на 2023 рік з проблемою недоїдання стикнулось 20 млн.жителів.
Демократична республіка Конго. За даними ФАО та Всесвітньої продовольчої програми, майже 8 млн.жителям Демократичної республіки Конго загрожує голод. Число жителів країни, яким не вистачає продовольства збільшилось з минулого року на 30%. Більше 43 % дітей у віці до пʼяти років- мають виснажені від недоїдання. В країні фіксується один з самих глибоких криз продовольства, який повʼязаний з бідністю, лихоманкою ебола, конфліктами, що відбувається в країні більше 25 років. Станом на 2023 рік від голоду страждає 26 млн. жителів Конго.
В книзі Сергія Плохія «російсько-Украінська війна» (2023) автором наведена карта країн, які підтримують росію у війні проти України. Ця карта наштовхнула на питання, в чому схожість цих країн, які знаходяться на різних континентах, в яких проживає населення різного віросповідання, різного розподілу доходів, чим викликана підтримка агресивних вбивчих дій росії? Якщо залишити геополітичний аспект та аналіз глибокого коріння з часів співпраці даних країн в рамках радянського союзу, то співпраця росії з країнами лежить в політичній, військовій складовій з явним використанням скрутної ситуації і нестабільності країн третього світу. Продаж зброї, підтримка сепаратизму, загарбництво. Обіцянки надання допомоги, в тому числі в якості експорту зерна та інших продуктів, а по факту за статистикою у 2022 році інвестиції росії в Африку значно зменшились, на неї припадає лише 1 % прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на континенті, до цього ж додати блокування зернової угоди, її наслідки. І, відповідно, в кожній з цих країн зафіксований стан «нестачі продовольства».
Як пише Сергій Сінгаївський в книзі «Дорога до Асмару» (2023) про штучний голод і війну в Ефіопії в 80-х роках з втручанням радянського союзу: «ця влада гірша за посуху».
Наталія Грущинська
