7 липня стало відомо, що міністр закордонних справ КНР Ван І офіційно запросив українського колегу Андрія Сибігу відвідати Пекін. Дати візиту наразі узгоджуються, повідомила пресслужба МЗС України.
Сибіга наголосив: “Україна зацікавлена в активізації двосторонніх контактів із Китаєм, зокрема на найвищому рівні”; він також додав, що під час переговорів із Ван І закликав Пекін підтримати припинення вогню — оскільки це відповідає власним принципам КНР щодо завершення війни.
Що передувало запрошенню
Перший ґрунтовний контакт двох міністрів у 2026 році відбувся 13 лютого на полях Мюнхенської безпекової конференції.
Тоді сторони обмінялися взаємними запрошеннями відвідати столиці одне одного, обговорили торгівлю, гуманітарні питання та мирні зусилля. За підсумками зустрічі Сибіга назвав Китай “державою зі значним міжнародним впливом”, яка може відіграти “важливу роль у досягненні справедливого миру для України”, і подякував Пекіну за надання додаткового гуманітарного пакета енергетичної допомоги.
У квітні речник МЗС Георгій Тихий підтвердив, що сторони працюють над узгодженням дат. Липневе оголошення переводить процес у практичну площину.
Мирні ініціативи Пекіна: що є на столі
За останні два роки Китай зробив кілька конкретних кроків на дипломатичному треку. У лютому 2023 року з’явився 12-пунктний документ “Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи” з наголосом на повазі до суверенітету, припиненні вогню та відновленні переговорів. Пізніше Сі Цзіньпін сформулював “чотири принципи” щодо війни, які стали базовою рамкою пекінської дипломатії.
Спеціальний посланник КНР з євразійських справ Лі Хуей провів кілька раундів консультацій із європейськими столицями. Разом із Бразилією Пекін запустив ініціативу “Друзі миру”, що згуртовує країни Глобального Півдня довкола переговорного треку. А минулого тижня постпред КНР при ООН Сунь Лей на засіданні Ради Безпеки закликав Україну й Росію відновити переговори задля завершення війни, яка триває вже п’ятий рік.
У Мюнхені Ван І охарактеризував позицію Пекіна як “об’єктивну і неупереджену”, готову до комунікації з Києвом і “роботи з міжнародною спільнотою заради ранньої політичної розв’язки”.
Практичний вимір: торгівля, енергія, суверенітет
Для України Китай залишається найбільшим торговельним партнером — двосторонній товарообіг за 2025 рік склав приблизно $21 млрд. Це створює широкий простір для розмови не лише про війну, а й про повоєнне відновлення, інвестиції та інфраструктуру. Окремий важливий сигнал — публічно артикульована повага Пекіна до територіальної цілісності і суверенітету України, яку Сибіга підкреслив за підсумками Мюнхена. Гуманітарний пакет допомоги українській енергосистемі перевів риторику про “об’єктивність” у конкретну дію.
2026-й — 15-та річниця стратегічного партнерства України і Китаю, 2027-й — 35-та річниця встановлення дипломатичних відносин. Це створює природну рамку для активізації контактів на найвищому рівні.
Що це може означати для України та світу
Візит українського міністра до Пекіна — якщо відбудеться в очікуваному форматі — стане першим настільки високорівневим кроком за багато місяців у двосторонньому діалозі. Будь-яка стійка формула завершення війни потребує підтримки або принаймні нейтралітету Китаю — країни, чий голос вагомий і в ООН, і у Глобальному Півдні.
Глибший діалог відкриває канал впливу на пекінські позиції — від безпеки цивільних до майбутньої архітектури європейської безпеки — і водночас сигналізує Пекіну, що конструктивна участь у розв’язанні найбільшої війни в Європі за десятиліття може принести дипломатичні дивіденди.
Для міжнародної системи це маркер: КНР дедалі активніше поводить себе як гравець у глобальній безпековій архітектурі, а не лише як економічний центр тяжіння. І готовність Києва вести цю розмову означає, що Україна теж бачить у цьому шанс — не панацею, але реальний дипломатичний ресурс.
