Станіслав Желіховський

Багато хто з сучасних людей полюбляє читати різного роду художню літературу. Не є виключенням і такий жанр як наукова фантастика. Поціновувачі останнього, яких є немало, зазвичай, полюбляють читати як новинки літератури жанру science fiction, так і класичні його зразки. Не є виключенням твори англійського письменника Герберта Джорджа Веллза (Herbert George Wells) (1866 – 1946), немало з яких мають не лише класичний, а й, без перебільшення, феноменальний характер. А враховуючи, що більшість з них були написані більше століття тому, рівень геніальності цих праць збільшується в рази.

«Машина часу» (The Time Machine), «Острів доктора Моро» (The Island of Doctor Moreau), «Людина-невидимка» (The Invisible Man), «Війна світів» (The War of the Worlds) тощо — стали бестселерами, які не потребують реклами. А неодноразова кінематографічна екранізація ще більше популяризувала їх. Цікавим є той факт, що багато творів не лише випередили свій час (адже описувані винаходи або дії людей, які на зламі XIX – XX ст. ще важко було уявити), а й мали прихований політико-соціальний підтекст.

Приміром, згаданий роман «Машина часу», окрім того, що вперше описав темпоральні мандри людини (головного героя) за допомогою рукотворного технічного пристрою, доволі детально висвітлив антиутопічну картину того, у що в далекому майбутньому може перетворитися людський вид (згідно оповідання, відбудеться поділ на два підвиди: «морлоків» — нащадків робітничого класу та «елоїв» — нащадків колишньої еліти суспільства), якщо останній продовжуватиме жити за правилами не завжди справедливого, на вірогідну думку Веллза, соціального ладу, який мав місце в часи написання даного твору. І це не дивно, адже сам письменник називав себе соціалістом (що було доволі розповсюдженим явищем у той час), який не лише на художньому рівні вкладав потрібні посили, а й кілька разів мав зустрічі з радянським керівництвом під час свого відвідування СРСР.

У цьому розрізі дещо схожим виявився і інший роман — «Коли сплячий прокинеться» (When the Sleeper Wakes), що містить опис мандрів людини (також головного персонажа) крізь час, щоправда не за допомогою сконструйованого апарату, а через впадіння у летаргійний сон. І хоча герой прокинувся не у настільки віддаленому прийдешньому, та все ж описує усю ту ж таки соціальну проблематику, з її класовою нерівністю, яка має шанси набути досить гротескних форм.

Не виключено, що події і «Машини часу», і «Коли сплячий прокинеться» можуть відбуватися в єдиному творчому всесвіті. Адже в дечому вони є досить схожими. З головною відмінністю — на період подій твору «Коли сплячий прокинеться», які є більш наближеними до доби життя письменника, люди ще не втратили своєї людської подоби, як це було у «Машині часу». Принаймні так здалося автору цих рядків.

Політичний та філософський посил, без сумніву, має і роман «Війна світів» — чи не найвідоміша праця Герберта Веллза, назва якої міцно вкоренилась у свідомість та лексикон багатьох людей. Головною ідеєю виступає вторгнення вигаданого розумного виду позаземних істот, марсіан, що були набагато технологічно просунутішими (чого лише варті летальні циліндричні апарати та триногі бойові машини) за сучасників Вікторіанської епохи (в романі події мають місце у Великій Британії).

Хоча, здавалося, доля людства у цій війні була вирішеною, на допомогу знекровленим землянам (в прямому і переносному сенсі) прийшов невидимий союзник — земні хвороботворні мікроорганізми, з якими не змогла впоратись марсіанська імунна система. Через що марсіани (принаймні ті, що прилетіли) — загинули, так і не втіливши план з підкорення людства у життя.

Саме через імовірний прихований підтекст, роман свого часу був сприйнятий як критика політики колоніалізму Великої Британії. І подібний смисл дійсно не виключається, адже саме колонізатори (і не лише британські), будучи краще технологічно підкованими, у ті чи інші часи чинили вторгнення на непідконтрольні території, де проживало більш відстале місцеве населення, і часто проводили доволі жорстку експансіоністську політику. А часом було й таке, що колонізатори були носіями шкідливих для аборигенів бактерій, від чого ті масово починали гинути. Таким чином, зіткнення «світів» вже мало місце в реальній історії, що не могло не надихнути Веллза для написання його роману.

Однак, на думку автора цих рядків, в романі «Війна світів» могло йтися не стільки про конфлікт між світами у прямому сенсі розуміння (Марса і Землі, марсіан та людей), скільки про «війну імунітетів». Тобто на першому плані виступає протистояння не двох розумних видів, а мікроскопічних живих систем, що повсякчас супроводжують усе живе, — з діаметрально несхожих, хоча і у космічних масштабах доволі близьких, середовищ (планет).

Ось тут і спадає на думку пророчий, хоч і заснований на певних історичних реаліях, характер поглядів Герберта Джорджа Веллза. Роман «Війна світів» показав, наскільки різною за своєю природою може бути конфлікт, а також дав зрозуміти, що й перемога може мати нестандартну основу.

За іронією долі, жителі нашого техногенного світу, люди, стали тими самими «марсіанами», які зіткнулися з неоголошеною (а можливо і оголошеною) в особі коронавірсуної хвороби COVID-19 війною, що вже стала невід’ємною частиною політико-соціального буття. Адже світ за лічені тижні став ураженим по усім можливим напрямкам, з подальшою паралізацією звичних соціальних процесів. Запровадження різного роду обмежувальних заходів урядами країн виявилося одним з небагатьох можливих інструментів з намагання приборкати невидимого ворога. В наслідок чого політичне життя помітно загальмувало, економіка почала процес стагнації, фінансова криза набирає все більших обертів, транспортна комунікація різко знизилася. Наші «циліндри» вже не так інтенсивно літають у повітрі, а «триноги» уповільнили свій донедавна впевнений хід земною поверхнею. Чи це не є своєрідним «зіткненням світів» — людського та мікроскопічного, де люди для боротьби з прихованим «окупантом» вимушені мобілізувати всі свої наявні ресурси і засоби?

Не даремно пандемію COVID-19 та супротив її поширенню президент США Дональд Трамп назвав «війною». Саме цим терміном він послугувався на нещодавньому брифінгу, на додаток назвавши себе «президентом воєнного часу». Хтозна, можливо Трамп належить до поціновувачів наукової фантастики і, згадавши про творчий наробок вже давно покійного Басса (домашнє прізвище Веллза), здогадався у чому є справа й вирішив діяти жорстко, наділивши себе надзвичайними повноваженнями? І, можливо, не лише він…

Звичайно, усе зазначене вище — це лише роздуми в умовах карантину, які мають на меті підкреслити, що представники людської спільноти на різних етапах історії втілювали ті чи інші прогностичні сценарії, навіть якщо це були сторінки фантастичного жанру. І спалах інфекції COVID-19 не є виключенням, адже певні паралелі добре прослідковуються з вигаданими подіями роману «Війна світів» та подібних робіт інших талановитих людей, що підхопили зазначену тематику.

Тим не менш, яким чином розгортатимуться події в реальному світі і як людський вид впорається з пандемічним викликом — час покаже. Та все ж опинитися на місці марсіан, про яких йдеться у класиці наукової фантастики, бажання точно немає. Адже на кону стоїть як сучасний політико-економічний та соціальний порядок, так і майбутня доля усього людства. Війна триває. Переможець буде лише один!

 

 

 

Print Friendly, PDF & Email