«Чужі» XXI століття

Розуміння словосполучення «розвиток цивілізації» викликає логічний ряд іменників  – удосконалення, покращення, оптимізація, еволюція, прогрес. Проте, розглядаючи, що відбувається в сучасному світі виникають питання зворотнього характеру. Іще у 90-х роках XX століття наступне століття вбачалося космічним, розумним і дружелюбним, а претендувати на чуже, при цьому з використанням силових методів, здавалося дивним для цивілізованого світу.

Разом з тим, незавершена перша четвертина XXI століття заплямилась агресією.  Анексія як насильницьке приєднання частини територій або цілих держав до території держави-агресора неприродньо втискується в сучасний світ.

Розглянемо, які приклади анексії відбулись в XXI столітті.

В Європі сталося кілька випадків анексії, і найбільш оглушливим та болючим  –  Анексія Криму росією (2014 рік). Більшість країн світу не визнали анексію Криму, і ООН вважає Крим частиною України. За офіційними даними, в Україні станом на 2024 рік під частковою окупацією агресора перебувають населені пункти п’яти областей України: Луганська (98% території), Запорізька (73%), Херсонська (72%), Донецька (57%), Харківська (2%) та повністю окупований півострів Крим.  Загалом, під окупацією знаходиться 26% території України.

Ситуація в Абхазії та Південній Осетії (2008 рік). Після російсько-грузинської війни 2008 року, Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, двох сепаратистських регіонів Грузії. Регіони залишаються визнаними міжнародною спільнотою як частина Грузії, але перебувають під фактичним контролем Росії. Це може бути розглянуто як де-факто анексія, хоча формально такого статусу вони не мають.

Анексія Північного Кіпру Туреччиною. У 1974 році Туреччина здійснила військове вторгнення на північну частину Кіпру, що призвело до створення Турецької Республіки Північного Кіпру (ТРПК) у 1983 році, яка визнана тільки Туреччиною. Хоча ця анексія фактично відбулася в XX столітті, ситуація залишається актуальною й у XXI столітті. Жодна інша країна, крім Туреччини, не визнала незалежність Північного Кіпру, і міжнародна спільнота вважає цю територію частиною Республіки Кіпр.

Регіон Латинської Америки. У XXI столітті анексій в даному регіоні не було, окрім  деяких територіальних суперечок, як за Фолклендські острови (Мальвінські острови). Ці острови контролює Велика Британія, а Аргентина продовжує претендувати на них. У 1982 році між Великою Британією та Аргентиною навіть відбулася війна за ці острови, яка закінчилася перемогою Великої Британії. Аргентина ж продовжує дипломатичні зусилля щодо повернення островів.

Суперечка між Венесуелою та Гайаною за регіон Ессекібо. Венесуельсько-гаянська криза — територіальний конфлікт, що має довгу історію, і спалахнув з новою силою восени 2023 року коли венесуельський диктатор Ніколас Мадуро проголосив анексію спірного регіону Гаяна-Ессекібо, що начебто була підтверджена на ініційованому ним «референдумі».

Пуерто-Рико є територією США, але частина населення бажає незалежності або зміни статусу на штат США. Хоча це не є традиційною анексією, питання статусу Пуерто-Рико є важливим в контексті територіальних змін.

Азійський континент. Ізраїль анексував Східний Єрусалим після Шестиденної війни 1967 року. У 1980 році Ізраїль офіційно проголосив Єрусалим своєю «єдиною і неподільною» столицею, включаючи Східний Єрусалим. Однак ця анексія не визнана більшістю країн світу і є об’єктом постійного міжнародного конфлікту і досі.

Анексія Голанських висот Ізраїлем. Голанські висоти були окуповані Ізраїлем у Сирії під час Шестиденної війни 1967 року. У 1981 році Ізраїль односторонньо анексував цю територію. Визнання анексії залишається актуальним питанням і у XXI столітті. У 2019 році США стали першою країною, яка офіційно визнала суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами.

Спроби Китаю розширити контроль у Південно-Китайському морі. Китай претендує на більшість територій у Південно-Китайському морі, зокрема архіпелаг Спратлі та Парасельські острови, що викликає суперечки з іншими країнами регіону, такими як В’єтнам, Філіппіни, Малайзія та Бруней.

У XXI столітті в Африці також були випадки анексії.

Анексія Західної Сахари Марокко. Західна Сахара була і залишається територією спірною між Марокко та рухом за незалежність на чолі з Фронтом Полісаріо. Після відходу іспанських колонізаторів у 1975 році, Марокко анексувало більшу частину Західної Сахари, що призвело до тривалої війни з Фронтом Полісаріо.

Марокко де-факто контролює більшу частину території Західної Сахари, хоча це не визнано міжнародною спільнотою. У 2020 році США визнали суверенітет Марокко над Західною Сахарою, що спричинило додаткові міжнародні суперечки.

Сомаліленд проголосив незалежність від Сомалі в 1991 році після краху центрального уряду Сомалі. Хоча цей регіон де-факто є незалежним і має власний уряд, армію та валюти, жодна держава не визнала його суверенітет. Анексія цієї території Сомалі вважається потенційною можливістю, хоча станом на XXI століття цього не сталося.

Питання анексії територій у XXI столітті Австралії, Північної Америки не стосуються. Схожі позиції характерні і для територій в Антарктиди, Гренландії, Арктики. Хоча і є низка територіальних претензій, пов’язаних із цими регіонами.

Антарктида є особливим випадком, оскільки її статус регулюється Антарктичним договором, підписаним у 1959 році (набрав чинності у 1961 році). Цей договір забороняє будь-які нові претензії на суверенітет, анексію чи військову активність на континенті. Низка країн, включаючи Великий Британію, Австралію, Францію, Норвегію та інші, мають територіальні претензії, але вони заморожені договором, і ніяких нових анексій не відбувається.

Гренландія є автономною територією в складі Королівства Данії. У XXI столітті вона не підлягала анексії іншими державами. Натомість Гренландія поступово отримує більше автономії, і в ній продовжуються дискусії про можливу незалежність від Данії.

Арктика є регіоном із значними природними ресурсами, і низка країн мають претензії на розширення своїх територіальних вод і континентального шельфу в Арктиці. Основні гравці тут — Росія, Канада, Норвегія, Данія та США. У 2007 році Росія встановила свій прапор на дні Північного Льодовитого океану, що було сприйнято як символічний акт претензії на частину Арктики. Однак формальної анексії територій не було.

Для порівняння таблиця анексій періоду XIX-XXI століть:

Агресивне XX століття, століття продовження індустріального розвитку та нових технологічних досягнень, поряд з цим зростаюче бажання заволодіти чужим через силу. XXI століття – перспективи розвитку ШІ, техноглобалізації, захисту навколишнього середовища, розвитку медицини, прориви в генетиці, рух толерантності, інклюзії. Анексія здається такою безглуздою поведінкою в цивілізованому світі, про є для України реаліями.

Наталія Грущинська