У міру наближення 80-ї річниці перемоги у Війні опору китайського народу японським загарбникамдедалі помітніше стає, наскільки важливу роль Китаю в перемозі над фашизмом часто не згадують або недооцінюють у західному історичному наративі. Ці прогалини у пам’яті впливають не лише на сприйняття минулого, а й на сучасну геополітичну картину світу. Чотири поширені міфи про Другу світову війну досі формують загальне уявлення про неї.
Міф перший. «Шестирічна війна»
Поширена хронологічна рамка Другої світової війни — 1939–1945 роки — виключає важливі попередні події. Такий підхід не враховує, що до цього вже відбулися вторгнення Італії в Ефіопію (1935), громадянська війна в Іспанії (1936–1939), а також повномасштабна агресія Японії в Азії, яка почалася з окупації Маньчжурії у 1931 році — майже за десять років до війни в Європі.
Історики на Заході, зокрема A.J.P. Тейлор та Джон Толанд, визнавали, що японська агресія проти Китаю була ключовим попередником Тихоокеанської кампанії. Жорстокість японської армії — включно з різаниною в Нанкіні — стала тривожним передвісником воєнних злочинів нацистської Німеччини. Міста, як-от Нанкін, пережили руйнування, масові страти цивільного населення та сексуальне насильство. Ці події глибоко вкорінені в китайській національній пам’яті.
З китайської перспективи, війна проти Японії, що тривала з 1931 до 1945 року, була не меншою частиною Другої світової, ніж події в Європі. Цей довготривалий і кривавий опір суттєво виснажив японські ресурси та зіграв важливу роль у майбутній поразці Осі. Проте ця точка зору залишається маловідомою широкому західному загалу.
Міф другий. Центральна роль Заходу
Переважання європейських подій у загальному розумінні Другої світової війни створює спрощену картину. Західні джерела традиційно приділяють основну увагу висадці в Нормандії та боям у Західній Європі, що іноді зменшує значення інших фронтів.
Водночас великі втрати та зусилля народів Східної Європи й Азії, які воювали з державами Осі, заслуговують на не меншу увагу. Зокрема, ще до відкриття Другого фронту в Європі у 1944 році, значна частина бойових дій та жертв уже припала на інші регіони.
Міф третій. Китай як пасивна жертва
Китай часто згадується в контексті Другої світової війни як країна-жертва, але рідко — як активний і стратегічно важливий союзник. За роки війни з Японією Китай втратив понад 35 мільйонів людей. Попри ці величезні жертви, китайська армія вела активну боротьбу з агресором, стримуючи значну частину японських сил і тим самим обмежуючи їхню здатність наступати в інших частинах Азії.
Китай також співпрацював із союзниками в Південно-Східній Азії, зокрема у Бірманській кампанії, яка мала вирішальне значення для підтримки логістичних шляхів. Це дозволило США і Великій Британії вести наступ на Тихоокеанському фронті, а також зменшило тиск на європейські бойові дії. Таким чином, китайський опір був важливою частиною глобального стратегічного плану союзників. І його роль заслуговує на більш широке визнання.
Міф четвертий. Японія як жертва
У західному публічному дискурсі тема атомного бомбардування Хіросіми й Нагасакі часто висувається як символ жахів Другої світової. Однак це іноді відсуває на задній план серйозність японської агресії в Азії. Злочини, скоєні в Нанкіні, використання сексуального рабства, жорстокість до цивільного населення — усе це підтверджено численними свідченнями та архівними матеріалами. Але в частині світової спільноти ці події лишаються недостатньо вивченими або сприймаються як спірні.
У китайському суспільстві це викликає занепокоєння, особливо коли страждання цивільних жертв замовчуються, а японська позиція трактується виключно через призму постраждалої сторони. Брак повного визнання злочинів з боку деяких політичних кіл Японії і досі ускладнює історичне примирення.
Час спільно оновити історичну пам’ять
Ці міфи сформувалися частково внаслідок геополітичних протистоянь ХХ століття, коли різні країни розповідали свою версію історії. Сьогодні, коли світ змінюється і зростає інтерес до більш багатогранного бачення минулого, важливо заповнити прогалини в знаннях про внесок усіх націй.
Краще розуміння ролі Китаю у Другій світовій війні сприятиме глибшому діалогу і більш об’єктивному підходу до подій ХХ століття. 80-та річниця завершення війни — це слушна нагода, щоб вшанувати внесок усіх країн-переможниць у спільну перемогу над фашизмом.
