30 листопада – 1 грудня 2018 р. у м. Буенос-Айрес проходить 13-й саміт групи двадцяти держав з найбільш розвиненими економіками у світі. Цьогорічна зустріч лідерів G20 є доволі особливою, у тому числі й для Української держави. Причин цьому є кілька. Найперше, що кидається в очі – це місце її проведення – м. Буенос-Айрес, столиця Аргентинської Республіки.
Останнім часом до Латиноамериканського континенту прикута неабияка увага світової громадськості. Причиною цьому є, перш за все, міграційна криза, яка наразі відбувається в цьому регіоні. Тисячі мігрантів, які задля пошуку кращої долі покинули місця свого проживання й вирушили у північному напрямку з метою отримання притулку на території Сполучених Штатів Америки, вже тривалий час не зникають з інформаційного простору.
З самого початку кризи Президент США Дональд Трамп вже неодноразово висловлювався проти надання вихідцям з Південної та Центральної Америки притулку на території своєї країни, погрожуючи застосувати проти тих осіб, які намагатимуться нелегально перетнути американський кордон, збройні сили. Глава Американської держави, працюючи на випередження подій, 9 листопада 2018 р. підписав указ, згідно з яким таким особам будуть відмовляти у розгляді прохань про надання притулку у США. З огляду на важку ситуацію з мігрантами, а також на те, що Трамп взяв та прибув на зустріч країн G20, можна припустити, що питання міграційної кризи у латиноамериканському регіоні можуть обговорюватися на полях аргентинського саміту Великої двадцятки, що може сприяти залагодженню непростої проблеми.
Другим важливим питанням, яке виникло буквально за кілька днів до саміту, є криза в Азовсько-Чорноморському регіоні (захоплення українських морських суден та їх екіпажу при проході через Керченську протоку), яка є як індикатором кричущого порушення міжнародного морського права, так і, без перебільшення, новим етапом російсько-української війни, розпал якої є вкрай невигідним для усього цивілізованого світу. У цьому контексті важливим моментом мала б бути зустріч американського президента Дональда Трампа з його російським колегою Володимиром Путіним. Однак, напередодні вильоту до Буенос-Айреса, Трамп повідомив, що зустріч через «Керченську кризу» буде скасована, що може розцінюватися в якості як доброго знаку, так і навпаки.
Позитивом від відміни зустрічі лідерів двох держав-антагоністів є те, що «потепління» в американо-російських відносинах найближчим часом не слід очікувати (на що Путін сподівався з перших днів обрання Трампа главою Білого дому), що є важливим сигналом для України. Адже це вселяє надію на те, що доля нашої держави не буде вирішуватися поза її спиною. Негативним моментом скасування зустрічі американського і російського президентів може бути відсутність на саміті публічного тиску на Росію з боку США, що може виглядати свого роду як «замовчування» проблеми на Азові з боку глави найвпливовішої у світі держави.
Однак, не виключено, що Ангела Меркель та Еммануель Макрон, лідери Німеччини та Франції, країн, які входять до Нормандської четвірки, зможуть, хоч і з невеликим шансом, при очній зустрічі з Володимиром Путіним вплинути на хід «Керченської кризи», не дозволивши їй затягнутися на невизначений час. Такий хід справ (за умови відсутності «підводних каменів») дозволив би повернути українських моряків та кораблі на вільну територію України.
Таким чином, з огляду на вище викладене, можна припустити, що саміт країн Великої двадцятки може виявитися вельми цікавим. Адже сучасний світ, який знаходиться на стадії зростаючої політичної поляризації, мілітаризації і соціальної диференціації, в особі лідерів найвпливовіших країн планети потребує майданчиків для зустрічей останніх з метою вирішення найбільш болючих проблем людства. Україна, яка не є членом G20, однак «дух» якої є присутнім на саміті, також потребує уваги до проблем, які вже кілька років поспіль турбують українське суспільство. З обережним оптимізмом, враховуючи ту інформацію, яка наразі відома, можна припустити, що 13-й аргентинський саміт буде як для світу, так і для України досить успішним та результативним, а отже й доволі щасливим.
Станіслав Желіховський
