З моменту приходу до влади у 2012 році Сі Цзіньпін поставив скорочення бідності в центр державної політики. Китай оголосив боротьбу з бідністю «битвою», яку потрібно виграти повністю, і мобілізував ресурси національного рівня. Було створено механізми чіткого обліку малозабезпечених сімей, розроблені індивідуальні програми підтримки для кожного села та навіть кожної родини.

Одним із ключових заходів стало масове переселення людей із віддалених гірських і несприятливих для життя районів у нові поселення. Загалом понад 9,6 мільйона осіб отримали нове житло. Паралельно було збудовано понад 1,1 мільйона кілометрів сільських доріг, проведено електромережі та створено понад 100 тисяч нових медичних і освітніх закладів.

Освіта та медичні програми

Китай реалізував масштабні освітні проєкти: скасування шкільних зборів для дітей із бідних сімей, програми підтримки сільських учителів, розвиток професійної освіти. За десятиліття понад 30 мільйонів студентів отримали пільгові кредити та гранти. У сфері охорони здоров’я ключовим кроком стало розширення базових медичних послуг: сьогодні понад 98% населення охоплені системою медичного страхування.

Створення робочих місць

Важливою складовою боротьби з бідністю стала підтримка малого бізнесу та розвиток місцевих ресурсів. Уряд інвестував понад 1,6 трильйона юанів (приблизно 230 млрд доларів США) у програми розвитку сільських регіонів. За цей час було створено понад 13 мільйонів нових робочих місць у сільській місцевості, включно з розвитком туризму та сільськогосподарських кооперативів.

Особливу увагу приділяли програмам «одне село – один продукт», коли громади спеціалізувалися на виробництві конкретних культур чи ремесел, отримуючи доступ до ринку через державні закупівлі й електронну комерцію. Це дозволило перетворити традиційні місцеві заняття на стабільне джерело доходу для мільйонів селян.

Перемога над абсолютною бідністю

У 2020 році Китай офіційно оголосив про ліквідацію абсолютної бідності. За даними уряду, понад 98,9 мільйона людей були виведені з бідності, а близько 832 мільйонів – з урахуванням попередніх десятиліть – піднялися до рівня стабільного доходу. Це стало найбільшим проєктом з подолання бідності в історії людства.

Успіх цієї кампанії підтвердили і міжнародні організації. За оцінками Світового банку, Китай забезпечив понад 70% глобального скорочення бідності з початку 1980-х років. Тільки у 2013–2020 роках частка населення, що жила нижче офіційної межі бідності, скоротилася з 10,2% до нуля. Таким чином, Пекін не лише досяг внутрішньої мети, а й зробив вагомий внесок у виконання Цілей сталого розвитку ООН.

Запобігання поверненню до бідності

Після досягнення цієї мети було створено системи моніторингу та адресної допомоги, щоб сім’ї, які вийшли з бідності, не повернулися назад. Уряд щороку виділяє близько 200 мільярдів юанів на програми підтримки сільських регіонів, зокрема на кредити, страхування врожаю та соціальні пільги.

Це дозволяє утримувати результат і знижувати ризики повернення до злиднів.

Значення для глобального розвитку

Досвід Китаю став прикладом для багатьох країн, що розвиваються. Його модель поєднала державну мобілізацію, інвестиції в інфраструктуру, освіту та медицину з розвитком місцевої економіки. Пекін активно просуває ідею обміну цим досвідом через міжнародні форуми та ініціативи співпраці, зокрема в межах «Поясу і шляху».

У багатьох країнах Африки, Південної Азії та Латинської Америки вже запроваджуються програми, створені на основі китайських практик — від будівництва доріг і лікарень до підтримки аграрних кооперативів. Таким чином, успіх Китаю в боротьбі з бідністю вийшов за межі внутрішньої політики і перетворився на вагомий внесок у глобальний розвиток та зменшення нерівності у світі.