Знову чорне вивели на біле,
Біле — заплювали в чорноту.
Пики одне одному набили
За свою! За правду!! За святу!!!
Спогадали рани і зарубки.
Виставили кожному борги, —
І взялися зводить порахунки,
Ревно наминаючи боки.
Доки на мечі кували рала,
На тризуби — молоти й серпи,
Треті загребущо рвали й крали
Від ракет, ікон — і до сапи.
Треті підкидали знизу хмизу,
Зводили, як бевзів, у лоби:
— А отам — колишній блюдолиза,
А отам — теперішній.
Лови! —
І ловили, і трощили яро
Щелепи, заводи і горшки.
А тим часом треті — рвали й крали
Надбане горбами за віки.
Раптом спогадали про Вкраїну.
Глянули — руками розвели:
— Хто ж це нам побив горшки і спини,
Хто ж це нашу хату розвалив?! —
І шукають лютими очима
Ворогів нових
за три межі.
А тим часом
треті
за плечима
Ділять між собою бариші.
Автор понад двох десятків поетичних збірок, двотомника вибраних творів, книжки літературно-критичних статей «Планета поезія» та ін. Поезії Б. Олійника перекладалися багатьма мовами світу.
Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка та премії імені М. Островського.
