Сінгапур – одна з найбільш вражаючих історій успіху в розвитку націй у 20 столітті. За час життя одного покоління країна з обмеженими ресурсами та невеликими шансами на самостійне виживання перетворилася на світового лідера практично з усіх аспектів соціально-економічного розвитку.
До списку основних досягнень Сінгапуру входять інноваційний підхід у розвитку системи освіти, бізнесу, науки, розвитку національної системи охорони здоров’я та житлового будівництва.
Що робить досвід Сінгапуру ще цікавішим і важливішим для вивчення, так це те, що багато реформ, проведених у цій країні, були унікальними, а деякі елементи політичного розвитку країни можна вважати такими, що не відповідають демократичним практикам і навіть авторитарним. Загалом історія Сінгапуру, а також роль і політична філософія батька-засновника цієї країни Лі Куан Ю є світовим феноменом.
Починаючи з тотальної бідності та поневірянь, Сінгапур вступив у 21 століття як один із найважливіших світових центрів, що змагаються з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо. Економіка Сінгапуру видатна навіть у порівнянні з іншими, більшими “азіатськими тиграми”.
Початок шляху
Сінгапур – невелика держава, розташована у Південно-Східній Азії. Тут проживає близько 5,7 млн осіб, 61% з яких є громадянами цієї держави. Маючи загальну площу 725 кв. км (площа Києва – 840 км²), він посідає друге місце у світі за щільністю населення, а вся країна є лише одним великим містом з передмістями, розташованими на острові. За своїх скромних розмірів країна славиться однією з найяскравіших трансформацій 20 століття.
Сьогодні Сінгапур – одна з найбагатших держав світу, яка має репутацію зразка практично у всіх соціально-економічних категоріях. Ця країна вважається одним із легендарних «азіатських тигрів», проте рівень її досягнень виглядає визначним навіть у порівнянні з іншими найуспішнішими азіатськими країнами.
Є кілька причин, які роблять досвід Сінгапуру унікальним і, отже, важливим для вивчення.
По-перше, ця країна мала дуже складні стартові умови, які спочатку ставили під сумнів можливість її існування як самостійної держави.
По-друге, країні вдалося досягти успіху практично в усіх сферах: від економіки до освіти, від охорони здоров’я до інфраструктури, від науки до глобальної політики.
По-третє, Сінгапур проводив дуже оригінальну та досить суперечливу соціальну політику, яка досі викликає як похвалу, так і різку критику. Це робить вивчення виняткового досвіду Сінгапуру в галузі перетворення та реформ дуже цінним як для країн, що розвиваються, так і для розвинених.
Які основні фактори, що сприяли успішному перетворенню Республіки Сінгапур на диво сучасного світу? Яка роль освіти, науки та політичного устрою у розвитку сінгапурського суспільства та настільки потужної диверсифікованої економіки з глобальної точки зору.
Яку роль в історії становлення країни відіграв її батько-засновник Лі Куан Ю, який визначив успішний курс Сінгапуру на більш ніж 30 років уперед?
Закладка фундаменту
У 1965 р. Сінгапур став незалежною державою.
Майбутнє країни від початку виглядало безрадісним. Невеликий острів розміром з площею Києва був затиснутий між істотно більшою і недружньою Федерацією Малайзії та Індонезії. У країні була слабка інфраструктура, не було цінних природних ресурсів, майже не було промисловості та мало місця для сільськогосподарського виробництва. У нього навіть виникли проблеми із отриманням достатньої кількості питної води. Більшість його населення була бідною та неписьменною.
Перед новою маленькою країною стояло складне завдання розвитку свого фундаменту та побудови нової нації з нуля, одночасно зіштовхуючись із усіма типами нагальних проблем у дуже конфронтаційному оточенні.
Не менш нагальною проблемою було створення економічної бази для нової країни. Рада економічного розвитку країни відразу ж почала розробку національної економічної стратегії, а як практичний захід створила промислові зони (різновид вільних економічних зон) і почала активно залучати іноземні інвестиції. Сінгапур намагався отримати вигоду зі свого єдиного «природного» ресурсу — розташування основних морських торговельних шляхів з Європи та Близького Сходу в Азію.
Щоб забезпечити кваліфіковану робочу силу, уряд удосконалив національну систему освіти, наголосивши на практичних навичках та програмах у галузі науки та техніки. Суттєві зусилля також були спрямовані на покращення системи охорони здоров’я та житлового будівництва. Завдяки цим системним зусиллям за перші 15 років незалежності Сінгапур вдалося створити міцну основу для своєї економічної незалежності та значно поліпшити умови життя свого населення.
Ще одним важливим кроком у побудові нації було прийняття англійської мови як ще однієї офіційної мови поряд з малайською, мандаринською та тамільською мовами, що представляють усі три основні громади у цьому місті-державі.
У наступні роки Сінгапур продовжував стрімко розвиватися, приділяючи особливу увагу високотехнологічним галузям, сектору послуг, включаючи сильні фінансові інститути, а також передові системи освіти та охорони здоров’я. Сінгапур вступив у 21 століття як один із найважливіших світових центрів, що змагаються з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо. Це місто-держава стало одним із найбільших морських портів у світі; має один із найбільших аеропортів; це один із найважливіших світових фінансових центрів, і йому вдалося стати навіть одним із найпопулярніших туристичних напрямків. Одним з економічних параметрів, які найкраще характеризують дивовижні досягнення Сінгапуру, є його високий рівень життя. У даний час його ВВП на душу населення за ПКС (паритет купівельної спроможності), що становить 101 000 доларів США в 2020 році, займає третє місце у світі, що значно вище за відповідні рівні США (65 000 доларів США), Швейцарії (70 000 доларів США ) або Саудівської Аравії (49 000 доларів США).
Економіка Сінгапуру видатна навіть у порівнянні з іншими економічними суб’єктами Азії з найвищими показниками, такими як Південна Корея або Гонконг, і залишає далеко позаду своїх двох великих сусідів Індонезію та Малайзію. Ще одним показником економічного успіху Сінгапуру є сила його валюти. Сінгапурський долар (SGD) вважається однією з найстабільніших валют, і це тринадцята найбільш торгована валюта у світі, що примітно для країни такого розміру. У результаті за останні 30 років його обмінний курс по відношенню до долара США зріс з 1,9 до 1,4 SGD/USD.
Освіта як основа для прориву в економіці
Серед багатьох факторів, що визначили успіх Сінгапуру, розвиток чудової системи освіти був одним із найважливіших. З самого початку політичні лідери Сінгапуру розглядали освіту як головний інструмент розвитку національної економіки, так і національного будівництва.
Одним із найперших рішень, які вплинули на соціально-економічний розвиток Сінгапуру, стало прийняття двомовної політики у сфері освіти. З 1966 року англійська мова використовувалася як лінгва-франк (спільна мова) для всіх сінгапурців і як основна мова навчання в школах.
Одним із найвідоміших елементів освітньої системи Сінгапуру є його математична програма. Сильні науки та математика вважаються важливою та необхідною основою для всіх учнів середніх та вищих навчальних закладів. У 1980-ті роки сінгапурські педагоги досліджували міжнародний досвід викладання математики та на основі найкращих світових практик розробили сінгапурську модель викладання математики. Розвиток міцної математичної підготовки починається з першого року навчання в початковій школі. У Сінгапурі учні знайомляться з основними математичними структурами на два роки раніше, ніж у школах США.
Освітній системі Сінгапуру вдається ефективно збалансувати концепцію «освіти всім» з добором і розвитком найталановитіших учнів.
Сінгапур від початку вважав сильну програму НДДКР важливим інструментом розвитку національної економіки. З 1995 року Сінгапур ухвалив шість генеральних планів у галузі науки та техніки. В останньому з таких планів у 2020 році Сінгапур виділив 19 мільярдів доларів на дослідження та розробки для створення економіки, що ґрунтується на знаннях, заснованих на інноваціях.
У даний час Сінгапур є світовим лідером у кількох ключових галузях, важливих для національного розвитку, включаючи водні технології (вода є надзвичайно цінним ресурсом у Сінгапурі), портову логістику (Сінгапур є одним із найбільших морських центрів світу), нафтохімічну промисловість (це один з найбільших світових центрів торгівлі та переробки нафти), інноваційні біотехнологічні дослідження.
Феноменальна економічна платформа
Сінгапур за життя одного покоління пройшов шлях від однієї з найбідніших країн світу з вельми сумнівними перспективами до лідера світової економіки. Ніщо краще не ілюструє цю тезу, аніж зростання ВВП на душу населення. У 1965 р. ВВП Сінгапуру на душу населення дорівнював 500 дол. і був лише на рівні Мексики і ПАР. 1990 року він виріс до 13 000 доларів, обігнавши Південну Корею, Ізраїль і Португалію. У 2015 році він досяг 56 000 доларів і зрівнявся з Німеччиною та США.
Національна політика Сінгапуру з самого початку була спрямована на розвиток добре збалансованої економіки, яка тісно інтегрована в глобальний бізнес і використовує деякі конкурентні переваги, які це місто-держава мало завдяки своєму географічному положенню. На відміну від інших успішних малих економічних утворень, таких як Гонконг, Макао чи Люксембург, Сінгапуру вдалося розвинути динамічний виробничий сектор, що становить близько 25% його річного ВВП.
Основними компонентами виробничого сектора є електроніка та точне машинобудування, обладнання для буріння нафтових свердловин, хімічна промисловість, фармацевтика та біотехнології.
Для розвитку сучасної економіки з високооплачуваними робочими місцями Сінгапур позиціонував себе як глобальний сервісний центр світу, одночасно розвиваючи кілька кластерів послуг з високою доданою вартістю. Сьогодні, як і в більшості розвинених країн, близько 70% ВВП створюється за рахунок сфери послуг.
В результаті продуманої та послідовної політики Сінгапуру вдалося стати одним із головних фінансових центрів світу, зазвичай поступаючись лише Нью-Йорку та Лондону.
Сьогодні у Сінгапурі перебуває понад 200 банків, як місцевих, так і транснаціональних. Пропонуючи поєднання західної та східної культур, Сінгапур відіграє унікальну роль моста між глобальними та регіональними азіатськими фінансовими ринками. Політична стабільність, правова прозорість, високий рівень лібералізації та розумна економічна політика сприяють успіху її фінансових інституцій. Розумна інституційна та регулятивна політика, дуже низький рівень корупції, висока трудова етика, наявність висококваліфікованих місцевих фінансових фахівців та ліберальне імміграційне законодавство, яке дозволяє іноземним банкам легко переміщати своїх співробітників.
У 1996 році в Сінгапурі було створено Морську та портову адміністрацію Сінгапуру (MPA) для координації, планування, розвитку та управління найважливішим інфраструктурним об’єктом країни. За минулі роки MPA вдалося перетворити порт Сінгапуру на один із найважливіших світових транспортних вузлів. Сьогодні Сінгапур є другим за величиною портом для обробки вантажних контейнерів після Шанхаю, Китай. Будь-якої миті він обслуговує близько 1000 суден; він пов’язаний морськими шляхами з 600 портами у 120 країнах, і щорічно Сінгапур відвідує понад 130 000 суден. Сінгапур став найбільшим світовим перевалочним вузлом на найбільш завантаженому маршруті між Європою та Східною Азією.
Другим ключовим компонентом глобальної інфраструктури Сінгапуру є його аеропорт.
Збудований у 1981 році сінгапурський аеропорт Чангі поступово став одним із найбільших, найсучасніших і найвідоміших аеропортів світу. Аеропорт пов’язаний майже з 400 містами у 90 країнах.
Сінгапур збудував свій головний аеропорт як багатофункціональну структуру. Він включає великий торговий центр і безліч розваг, таких як найбільший у світі критий водоспад, два парки з навісами, великий дитячий майданчик, кінотеатр, спа-салон і басейн.
Це робить його точкою туристичного призначення сам собою. Завдяки видатному дизайну та обслуговуванню аеропорт вже 6 років поспіль визнається найкращим у світі. Аеропорт також є одним із найбільших вантажних аеропортів у світі, завдяки чому Сінгапур посідає перше місце в рейтингу світових транспортних вузлів. Загалом, завдяки морському порту та аеропорту світового класу, транспортування та зберігання становлять близько 6% національного ВВП.
Інформаційні технології (ІТ) – ще одна важлива складова індустрії високих технологій Сінгапуру. Країна забезпечує обидві важливі складові для розвитку ІТ: добре розвинену ІТ-інфраструктуру та пул висококваліфікованих фахівців. У Сінгапурі один із найвищих рівнів проникнення мобільного зв’язку на душу населення та доступу до Інтернету серед домогосподарств у світі.
Яскрава економіка, розвинений фінансовий ринок, відмінна інфраструктура, відсутність мовних проблем – все це сприяє підвищенню інтересу до Сінгапуру та робить його найпопулярнішим місцем для туристів.
Із самого початку у 1960-х роках Сінгапур взяв курс на інтеграцію у світову економіку та відкрив свою економіку для іноземних інвестицій. Розвиваючи внутрішні ринки, держава прагнула створити експортоорієнтовану економіку з упором на складні галузі з високою доданою вартістю.
У результаті сьогодні Сінгапур бере активну участь у світовій економіці з дуже великими обсягами експортно-імпортних операцій. 2019 року загальний експорт Сінгапуру досяг 533 мільярдів доларів, а імпорт — 490 мільярдів доларів.
Унікальна історія економічного успіху
За всіма параметрами, Сінгапур — це унікальна історія економічного успіху країни, яка за 50 з лишком років пройшла шлях від бідної провінції до світового лідера практично у всіх аспектах соціально-економічного розвитку. Ця «маленька червона точка на карті», як часто називають себе сінгапурці, є одним із найглобальніших міст світу.
Вона вважається однією з найбільш інноваційних країн, країною з найбільш конкурентоспроможною економікою, одним із найкращих бізнес-кліматів, одним із найнижчих рівнів корупції, другою за рівнем мережевої готовності та найвражаючішою і найважливішою країною з кращим людським капіталом.
Цей перелік досягнень як в економічній сфері, так і в соціальному розвитку є безпрецедентним, враховуючи, що Сінгапур випереджає практично всі західні країни, які мають тривалу історію державності, мають багате культурне тло, порівняно однорідне населення і належать до великих регіональних економічних спілок. Це робить аналіз основних факторів успіху «червоної точки» важливим як з академічної, так і практичної точки зору.
У наші дні сінгапурська середня освіта використовується як світовий зразок, а успіхи країни в програмах STEM і, зокрема, в математиці здобули всесвітнє визнання.
Щоб залучити найяскравіші розуми до державних установ, Сінгапур щедро платить своїм державним службовцям у порівнянні з багатьма західними країнами, роблячи їхні зарплати порівнянними з тими, які вони можуть отримувати у приватному секторі. Крім надзвичайно жорсткої антикорупційної політики, це допомагає залучати та утримувати кращі уми як з інтелектуальної, так і з моральної точок зору.
Еталон розвитку
Історія успіху Сінгапуру дає багато важливих уроків. На додаток до рис, досить загальних для всіх успішних країн, таких як важливість хорошої освіти та розвиненої інфраструктури, Сінгапур пропонує кілька нових ідей, що становлять великий інтерес для політичних лідерів.
По-перше, Лі Куан Ю застосував у своєму керівництві нетрадиційний підхід, застосувавши бізнес-модель до управління державою. Всупереч західній політичній традиції, він наголошував на ролі якісної державної бюрократії і досягав цього не регулярною ротацією її членів, а вирощуванням та наймом найяскравіших, виплачуючи їм конкурентоспроможну заробітну плату та регулярно оцінюючи їхні результати. Замість копіювання західних соціальних програм, сінгапурські лідери розробляли та експериментували зі своїми власними підходами в пошуках найкращих рішень.
Економічний розвиток Сінгапуру виглядає цілком стійким. Як і у всіх успішних країнах, у його основі лежить якісна освіта, підтримка високотехнологічних виробництв і розумна макроекономічна політика. Його довгостроковий політичний розвиток може викликати деякі побоювання лише у зв’язку з тим, як країні знову знайти ще одного такого ж великого візіонера, як Лі Куан Ю.
