Дводенний офіційний візит (31 серпня – 1 вересня 2019 р.) Президента України Володимира Зеленського до Республіки Польща в рамках участі у меморіальних заходах з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни був доволі вагомим та знаковим для України з кількох причин. По-перше, зустріч була значимою через її багатосторонній характер, з огляду на присутність у заходах багатьох світових лідерів. Друга причина — це важливість розвитку двосторонніх українсько-польських відносин, які, м’яко кажучи, наразі знаходяться в не дуже гарному стані. Надання стосунках нового змісту може слугувати добрим підґрунтям для їх потепління. По-третє, візит припав на нещодавнє завершення перехідного періоду зміни влади (включно з главою зовнішньополітичної служби) в Україні, що слугувало непоганою нагодою для підтримки старих і налагодження нових зв’язків між представниками України та світу.
Оцінюючи візит В. Зеленського, як і сам польський захід, приурочений подіям восьмидесятирічної давнини, в цілому, то слід виділи як позитивні, так і деякі негативні моменти.
Першим позитивним моментом зібрання у Варшаві була власне сама нагода, з приводу якої представники світової громадськості, включаючи й українських, мали можливість зустрітися у польській столиці, а саме — 80-та річниця початку Другої світової війни. Адже дуже важливо, що лідери країн світу мали нагоду у мирній обстановці прийняти участь у меморіальних заходах тих подій, які майже століття тому поставили людство перед лицем занепаду, а то й повного знищення, коли Європейський континент був найбільшою «гарячою» плямою на мапі світу.
У розрізі зазначеного важливо, що для участі у меморіальних заходах не було запрошено таку особистість, як російський керманич Владімір Путін — людину, яка нагло та цинічно перманентно порушує той порядок речей, який склався на нашій планеті у повоєнну добу, що, зокрема, виражається у воєнному вторгненні до таких країн як Грузія, Україна, Сирія, з усіма негативними наслідками цього. Хоча офіційною позицією з приводу не надіслання Путіну запрошення Польщею було твердження того, що РФ не є лідером країн Європейського Союзу, НАТО та Східного партнерства, однак цілком зрозуміло, що такій особі як російський очільник, через деякі наведені приклади агресивної зовнішньої політики, було явно не місце серед лідерів держав, які зібралися на поминальні заходи у Польщі (країні, яка сама неодноразово ставала жертвою російського імперіалізму). Це ж стосується і Президента Білорусі Олександра Лукашенка, який хоч і сам відмовився від участі у польських заходах (через своєрідну «солідарність» з Путіним), однак цими діями він сам відвів собі місце, яке більш притаманне його особі.
Другою позитивною складовою візиту це було проведення двосторонніх зустрічей зі світовими лідерами, серед яких варто виділити зустріч Володимира Зеленського з американським Віце-президентом Майком Пенсом та зустріч українського керманича з польським колегою Анджеєм Дудою.
Щодо зустрічі з першим, то тут важливо підкреслити, що Пенс запевнив, що Сполучені Штати Америки продовжуватимуть підтримувати Україну, а це, без перебільшення, є вкрай важливо з огляду на зростання агресивної політики Кремля по відношенню як до нашої країни, так і до інших держав світу. Також не є секретом, що з кожним днем питання енергонезалежності України та її економічна стабільність набувають все гострішого характеру, до того ж США зацікавлені у поставках енергоресурсів до країн Європи. Тому американська і українська сторони приділили увагу можливій співпраці у галузі енергетики та економіки.
Не обійшлося без обговорення енергетичної тематики й під час зустрічі Зеленського з Дудою. Так, український глава держави назвав газопровід «Північний потік-2» загрозою для усієї Європи, а також зазначив, що Україна виступає за енергетичну співпрацю у трикутнику «Польща-США-Україна». Окрім цього, сторони наголосили на: необхідності збереження санкційної політики проти Росії, перезавантаженні двостороннього діалогу щодо історичних питань, покращенні роботи пунктів пропуску на українсько-польському кодоні тощо.
Важливо, що у ході зустрічі українського та польського президентів наша сторона проявила зацікавленість в участі у такому регіональному проекті як «Тримор’я» — форумі країн Східної та Центральної Європи (наразі 12 держав), що знаходяться між трьома морями (Адріатичне, Балтійське, Чорне). З самого початку Україна, попри запрошення, не доєдналася до ініціативи трьох морів, не ставши ані країною-засновницею, ані державою-учасницею об’єднання.
Не виключено, що у випадку переходу зацікавленості до більш практичної площини, то вже у п’ятому саміті ініціативи, запланованому на 2020 р. в Естонії, представники від України (для початку, вірогідніше, у якості спостерігачів чи запрошених гостей) братимуть участь у заході. Враховуючи те, що з часом проект може набути серйозної геополітичної ваги, з огляду на те, що країни-члени матимуть змогу політично, економічно та енергетично контролювати простір, що відділяє Європейський півострів від Євразійського простору, спроба долучитися до формату може зіграти на руку Україні. Однак діяти в цій ситуації треба досить обережно, щоб участь у подібних об’єднаннях не погіршила відносини України з такими важливими партнерами як Німеччина.
Ще одним ключовим моментом слід назвати підписання Секретарем РНБО України Олександром Данилюком та представниками Сполучених Штатів (Джеймс Річард Перрі) та Республіки Польща (Пйотр Наїмський) меморандуму про співпрацю у сфері енергетики. Також у розрізі цього слід згадати й двосторонню зустріч О. Данилюка і нового Міністра енергетики України О. Оржеля з одного боку й Міністра енергетики США Р. Перрі з другого, у ході якої була виражена готовність Вашингтоном допомагати нашій державі повністю розкрити свій енергетичний потенціал за допомогою американських технологій, ресурсів та підтримки, що виглядає досить непоганою перспективою для розвитку українсько-американських відносин.
Найбільш негативним моментом варшавського заходу слід вважати відсутність Президента США Дональда Трампа, який напередодні зустрічі скасував свій візит через рух у напрямку до американської території урагану «Доріан». Хоча, як вже було сказано, український глава держави В. Зеленський провів двосторонню зустріч з іншим американським високопосадовцем — Віце-президентом М. Пенсом, однак офіційний Київ все ж потребує прямих переговорів «Трамп-Зеленський», які, нажаль, через зазначену вище об’єктивну причину, не змогли відбутися у Варшаві. Лишається сподіватися, що така нагода найближчим часом все ж буде мати місце, незалежно від того, де саме і при яких обставинах.
Також не відомо (ще один мінус візиту), на які поступки з Польщею у питанні діалогу щодо спільної історії двох народів готовий піти Зеленський для покращення двосторонніх відносин. Зважаючи на те, що ані Київ, ані Варшава не бажають бути «меншими» щодо розв’язання болючих питань, більшість з яких заглиблюються корінням саме у часи Другої світової війни, спрогнозувати ступінь важкості процесу потепління наразі важко.
Підсумовуючи усе вище зазначене, можна констатувати, що дводенний візит Володимира Зеленського до Варшави, як і самі меморіальні заходи з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни, були цікавою зовнішньополітичною подією на зламі цьогорічного літнього та осіннього сезонів. Особливо це було важливо як з огляду на участь у заходах великої кількості представників різних країн світу, необхідність «розтопити лід» у відносинах між Польщею та Україною та гостра необхідність нової української влади у продовженні та покращенні національної зовнішньої політики, особливо у розрізі її прозахідного вектору.
Не може не тішити факт того, що представники нашої держави, на відміну від авторитарних керманичів країн-сусідів по інший бік північно-східного кордону, були запрошені на заходи у польській столиці. Дану ситуацію можна вважати своєрідним індикатором того, кого слід вважати приналежними до Вільного світу, а кого до світу тиранії, хто бажає мирно співіснувати, а хто воліє й надалі знаходитись у парадигмі воєнного експансіонізму.
В цілому заходи у Варшаві, попри наявні як позитивні, так і негативні моменти, слід вважати такими, які пройшли для України досить плідно, з закладенням нових підвалин для політичної, економічної та енергетичної незалежності нашої держави. Нерідко буває, що саме заходи, присвячені питанням складного минулого, стають нагодою для побудови доброго майбутнього. Є надія, що польський візит саме таким і був.
