Філософія є невід’ємною частиною життя кожного суспільства, її культурним прошарком, досягненням поколінь. Певні аспекти цієї форми пізнання здатні істотно впливати на світогляд держави й особистості. У цьому контексті великий інтерес становить величезний вплив конфуціанського світогляду на сучасний Китай, що дозволяє китайській цивілізації, історія якої налічує понад 2500 років, за всіх її циклічних фаз зберігати спадкоємність основних традицій, культури, форм суспільних зв’язків.
У конфуціанстві, а також у даосизмі, буддизмі китайське суспільство знаходило основні гуманістичні принципи, на основі яких розвивалися традиції підтримки порядку, соціальної стабільності, миру та злагоди. Культура Китаю – це культура гармонії, злагоди, єднання.
Проте цікаво зрозуміти, як настільки об’ємна та складна філософська концепція як конфуціанство впливає на політичну та соціально-економічну сферу сучасного суспільства Китаю? На його економіку, освіту та бізнес?
Заснована великим мислителем філософська школа конфуціанства протягом століть глибоко впливала на різні аспекти суспільного життя стародавнього Китаю, продовжує користуватися величезним авторитетом у сучасних китайців і знаходить все більше поціновувачів її морально-етичних норм у всьому світі.
Основні принципи ідеології та релігійних навчань Китаю полягають у прагненні підтримання порядку, стабільності та миру. Ці головні традиції конфуціанства та інших навчань визначили специфіку китайського світогляду як гармонійного комплексу ідей, які не тільки не виключали розбіжностей у поглядах і думках, але розглядали розбіжності як основу для вироблення мирних методів вирішення конфліктів та протиріч.
Концепція конфуціанства
Конфуцій – великий давньокитайський філософ, політик та педагог. Його вчення на чільне місце ставить людинолюбство, з чого випливає, що система ефективного управління державою і народом реалізується перш за все на основі чесноти. У конфуціанстві робиться акцент на повазі ритуалу та морально-етичних норм, в основі яких шанобливість та повага до старших за віком та становищем.
Конфуціанство як філософське вчення сформувалося протягом 6-3 століть до н. е. Основоположником напряму виступив великий китайський мислитель, філософ, політик та педагог Конфуцій (Кун-цзи), який жив у 6-5 століттях до н. е.
В основі своєї філософії Конфуцій заклав два основні принципи, які були згодом розвинені та уточнені. По-перше, великий філософ вважав, що всі нещастя суспільства трапляються від того, що воно забуває, відступає від своїх традицій, моралі, якими керувалися предки. По-друге, державу необхідно розглядати як одну єдину патріархальну сім’ю, де володарі відповідають за своїх підданих, а громадяни, у свою чергу, є творцями успіхів своєї Вітчизни.
З настанням нашої ери конфуціанство не втратило своєї актуальності в Китаї, а лише набуло дедалі більшої кількості послідовників по всій Південно-Східній Азії. Відбулося його оформлення як релігійної течії, проте воно все також було насамперед морально-етичним вченням, що визначає місце людини у світі, відносини його та держави.
Вплив конфуціанства на політику та економіку сучасного Китаю
Аж до середини 20-го століття вчення Конфуція брало активну участь у формуванні світогляду китайського народу, поруч із буддизмом і даосизмом. З приходом до влади комуністів почалися переслідування представників конфуціанства, але незабаром вищі державні чини дійшли висновку, що релігія, яку вони мали намір викорінити, глибоко засіла в умах китайського народу і є невід’ємною частиною китайської самобутності.
Після завершення громадянської війни в Китаї та приходу до влади комуністичної ідеології країна перебувала у поганому стані: знищена промисловість, голодуючий народ, розлад сільського господарства, соціальна незахищеність широких верств населення.
Протягом усієї другої половини 20-го століття перед китайською економікою стояла низка важливих завдань, які вимагали рішення, щоб забезпечити благополуччя народу. Насамперед необхідно було збільшити ВВП за допомогою нарощування важкої промисловості та розвитку сільського господарства. Цього вдалося досягти за рахунок політики посиленої централізації, яка стала можливою в умовах специфіки китайського суспільства.
Принцип конфуціанства «служіння своєму покровителю» допоміг китайському уряду об’єднати селян і провести реформи в аграрному секторі найефективніше: це дозволило як зберегти зростання промислового виробництва на високому рівні, та й перемогти голод, і збільшити доходи населення.
Ринкова економіка та політична сфера китайського суспільства досі спираються на моральні принципи, закладені Конфуцієм: гуманізм, збагачення чесною працею, а не обманом та пограбуваннями.
У конфуціанстві існує поняття “сяо кан”, яке перекладається як “середній достаток”. Термін має на увазі рівність всього народу за доходом, тобто формування так званого середнього класу.
Однак у філософії Конфуція існує ще один термін: «так тун», тобто «велика єдність». Велика єдність полягає у щільній інтеграції державної машини та населення. У цьому напрямі розвивалася комуністична партія Китаю, починаючи з останньої третини 20-го століття.
Наочним прикладом відповідальності державних чиновників перед своїм народом є жорстка боротьба з корупцією. Дані дії державних службовців можуть призвести не лише до зниження достатку населення, а й до людських жертв внаслідок недбалості. У 2015 році у Китаї притягли до відповідальності за корупцію близько 300 тисяч чиновників. Найвищою мірою покарання за діяння корупційного характеру є страта.
Якщо розглядати китайський народ загалом, він є певною мірою консервативним, оскільки існує принцип конфуціанства, який диктує збереження і шанування традицій предків. Але це не говорить про те, що населення країни не розвивається як у духовному, так і матеріальному плані. Конфуцій писав, що давнина має стояти на службі сучасності – без минулого не буде ні сьогодення, ні майбутнього. Тому китайський народ глибоко шанує досвід предків.
Морально-етичне вчення Конфуція безпосередньо вплинуло на досягнення високого економічного добробуту населення Китаю. Китаєць дуже трепетно ставиться до своїх робочих обов’язків, працьовитий, безкорисливий, гуманний по відношенню до рідних та незнайомих людей. У свідомості китайського народу колектив стоїть вище за особу, тому, виходячи з положень конфуціанства, загальний успіх – це запорука наполегливої праці кожного громадянина.
Конфуціанство та сучасний Китай
Сучасна історія Китаю продовжувала розвиватися з урахуванням конфуціанської моделі цінностей. У новітній історії Китаю адаптація «соціалістичних» чи «капіталістичних» цінностей здійснювалася з урахуванням конфуціанських традицій.
Наслідком таких установок стали реальні досягнення Китаю, який у XXI столітті демонструє високі темпи зростання економіки. Сучасну КНР можна назвати глобальним лідером світового господарського розвитку.
Можливо, саме ієрархічність китайської моделі управління багато в чому сприяла китайському «економічному диву», оскільки дисциплінованість робочої сили, готовність китайців покірно зносити поневіряння та виконувати накази стали факторами, які забезпечили політичну стабільність та високу виробничу дисципліну.
Звичайно, не можна погодитися з тим, що роль держави в сучасному Китаї є абсолютною і традиційною моделлю управління збереглася в незмінному вигляді. XXI століття відрізняється величезною кількістю різних перетворень, у тому числі в системі традиційних світоглядних цінностей. У сучасному Китаї спостерігається плюралізм думок під час обговорення різних національних проблем та шляхів політичного розвитку.
У Китаї завжди величезну силу мали сімейно-кланові зв’язки, освячені та звеличені конфуціанством. Великі клани, що включали кілька сімей, являли собою, як правило, потужні та міцні організації, засновані на принципах солідарності та взаємодопомоги. У цій системі суспільних взаємозв’язків діяв традиційний конфуціанський принцип рівних можливостей, який замінював у Китаї західні принципи демократії.
Цей принцип зводився до того, що кожен, незалежно від свого походження, міг стати чиновником та увійти до елітного шару китайського суспільства. І все-таки головною в конфуціанській доктрині управління була ідея про внутрішнє самовдосконалення людини.
Захисники традиційних цінностей китайської культури та досвіду конфуціанства небезпідставно стверджують, що саме конфуціанська модель цінностей сприяла процесу модернізації країни, тому що в ній наголошується на моральному вихованні людини, актуалізується ідея згуртованості людей, підкреслюється значимість соціального обов’язку та особистої відповідальності кожного за стан справ в країні.
Однією з головних установок у сучасному розвитку Китаю є необхідність поєднання традицій та новацій, східної та західної моделей розвитку суспільства та культури.
Стиль управління у Китаї
Управління процесами та бізнесом багато в чому пов’язане з економічною та культурною ситуацією в країні. На сьогоднішній день у Китаї можна побачити об’єднання західних та східних культур – незважаючи на сучасний підхід, багато керівників не нехтують і традиційними цінностями, які дуже впливають на їхні управлінські здібності та методи.
Якщо брати за основу західний стиль, то він спрямований виключно на процеси та контракти на відміну від східного, де дуже важливим моментом є відносини. Керівники у Китаї, у свою чергу, дуже уважно ставляться до довгострокових відносин.
Найчастіше китайськими компаніями управляє одна людина, яка надалі передає своє дітище близьким родичам. Більшість китайців завжди готові спробувати щось нове, проте вони не нехтують традиційними цінностями і активно їх використовують.
На Заході бізнес ведеться відповідно до жорстких законів. Незважаючи на те, що китайці завжди використовують договори, навіть після їх підписання можна організувати зустріч для врегулювання будь-яких питань. Якщо Захід покладається лише на договір, коли йдеться про бізнес, то китайські бізнесмени віддають перевагу особистим відносинам. У Китаї власника розглядають як центральний елемент патріархату, а підлеглі виступають у ролі дітей.
Традиційні китайські цінності часто виходять за межі сім’ї та поширюються в офісі, тому в організації дотримуються думки тих, хто є старшим.
Подальші перспективи розвитку
Керівництво Китаю спрямоване на створення умов відкритості китайської економіки та китайського суспільства загалом. Економіка КНР є однією з ключових, і в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні розвивається найбільш динамічно. Таким чином, можна зробити висновок, що Китай гідно відповів на виклик, кинутий часом, реалізувавши найскладніші завдання в економічній та соціальній сфері та досягнувши рівня найбільших світових держав.
Значну роль цьому процесі відіграло гармонійне поєднання національних цінностей традиційної китайської культури, особливо цінностей конфуціанства, з пріоритетними досягненнями світової економіки та культури.
Більше того, конфуціанство надавало і надає унікальний і безпосередній вплив на геть різні сфери життєдіяльності сучасного Китаю. Всі досягнення держави в політичній та соціально-економічній сферах, певною мірою, були досягнуті завдяки гуманістичній, миролюбній та спрямованій на згуртування та взаємну відповідальність філософії Конфуція та її послідовників, які доповнювали та продовжували вдосконалювати її.
