На сьогодні в Україні немає політичної волі та прагнення до структурних реформ. Втрата банківського сектора, відтік інвестицій, втрата серйозної частини вітчизняної промисловості стали каталізатором величезного масиву економічних проблем в нашій країні.

Причому, як підрахували в «Публічному аудиті» ситуація показує негативну тенденцію по всіх фронтах: кумулятивне падіння реального ВВП – мінус 15 % (з 2013 р.), падіння номінального ВВП в доларах – вдвічі (зі $ 180 млрд у 2013-му до $ 90 млрд у 2016-му), кумулятивна Інфляція –114,6 % (з 2013 р.), кумулятивна девальвація – 325 % (із 2013 р.), падіння експорту – на 86,6  % (із 2013 р.), негативний результат рахунку поточних операцій – 3,6 % від ВВП за результатами 2016 року, валовий зовнішній борг – 131 % (за станом на 01.01.2016).

Про причини хвороби нашої економіки та ліки від неї – у матеріалі «Публічного аудиту».

Макроекономічний рівень: базис, який вам потрібно знати

У той час, як Уряд запевняє, що інфляція в цьому році буде максимум 10%, він замовчує дані кумулятивної (накопиченої) інфляції за останні три роки, а вона вже сягла 115% і збирається долати вищі планки. А це – сигнал гіперінфляції. Як стверджують експерти, саме «завдяки» таким показникам, а також девальваційним факторам, на сьогодні величезна частина вітчизняних домогосподарств розорена – їх прибутковість впала більш ніж удвічі. Середній розмір номінальної зарплати на кінець 2016 року становив лише $ 203, тоді як ще три роки тому – понад $ 400.

Останнє підвищення «мінімалки» без реального зростання виробництва вже призводить до зростання середніх витрат виробництва та посилює розгортання інфляції витрат.

Якщо уряд і Нацбанк не знайдуть в своєму розпорядженні інструментів управління інфляційними очікуваннями, дуже скоро на основі пружини «заробітна плата – ціни» виникне некерована інфляція з швидкими темпом зростання цін, акцентують незалежні аудитори.

Також важливим «дзвіночком», який сигналізує, що за ці три роки нам не вдалося не те, щоб укріпитися – навіть зачепитися за альтернативні ринки збуту української продукції, є божевільне падіння ВВП в доларах США. Якщо в 13-му році він становив близько $ 180 млрд, то зараз – рівно вдвічі менше.

«Тобто, ми зі зрозумілих причин відмовилися від ринків, із якими протягом довгих років налагоджували стратегічне партнерство, якісно замінити ці ринки, на жаль, не вдалося. Угода з ЄС стала “пшиком” і, можна сказати більше –  навіть погіршила стан справ нашої країни», –  вважає аналітик «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.

Мікроекономічних рівень – пробиваємо дно?

Діагностувати стан справ на цьому рівні нам найкраще допоможе аналіз платіжного балансу. Він, майже як ваше резюме, чітко пояснює: в яких сферах країна розвивається, що пропонує світу, у чому має переваги, а де пасе задніх; як заробляє та як і на що витрачає.

Так ось, зараз ми істотно втратили те, що завжди приносило економіці країни чималі стабільні гроші, – промислове виробництво, індекс якого зменшився на 20 %. Так, структура нашої економіки раніше переважно залежала саме від металургійної, хімічної, машинобудівної галузей – зараз же їх обсяги виробництва падають семимильними кроками – на 24 %, 44 % і 56 % відповідно.

Поки ці втрати вдається перекривати агросектором: приріст сільськогосподарського виробництва показав у минулому році 8 % від загальної структури ВВП, в основному завдяки високим обсягом збору насіння соняшнику (+ 23 %), буряка (28 %), зернових (+ 6 %).

Але, як переконують у «Публічному аудиті», у такому підході до управління економікою абсолютно відсутня стратегія – він повністю з розряду «на авось». Проблема в тому, що структура агропромислового виробництва доволі імпортозалежна – відповідно, в цьому секторі економіки мало доданої вартості, на ринок впливає кон’юнктура, і ціни на сировину можуть обвалитися в момент. Наскільки серйозні наслідки такого «сюрпризу»? Дуже серйозні, бо вони неминуче викличуть ланцюгову реакцію: держава отримає значно менше валютної виручки, а отже, не зможе покрити енергетичний імпорт,  сплачувати за валютними кредитами і т. д.

«Ми фактично не виробляємо готової продукції – наша сировина йде за кордон, з цієї там формують кінцевий товар із доданою вартістю. Потім цей товар може повернутися до нас назад, але ж податки вже сплачено в країні, де він був створений», – пояснює Ляшок. Він додає, що сьогодні українська промисловість вкрай потребує переорієнтування, впровадження технологій – майбутнє зростання без цього абсолютно неможливе.

Відновлення економіки: інструкція до дій

«Ті, хто очолили країну на початку 14-го, були зобов’язані розуміти найближчі ризики та передбачити, як їм протистояти. Нескладно собі уявити, що коли Уряд не контролює промисловий регіон, який давав 25 % валового продукту України, третину експортної виручки, 20 % податкових зборів України, на економіку зваляться неприємні сюрпризи: малий прихід долара; необхідність переорієнтації на інші ринки, хитка гривня, розрив виробничих ланцюгів, неспроможність нормально конкурувати  . Через те, що ці ризики фактично не були нівельовані, зараз ситуація з економікою не просто не райдужна – вона зовсім критична», – вважає керівник« Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

За його словами, погіршує стан справ також і те, що влада не має чіткого та об’єктивного плану виходу з кризи. Тому в «Публічному аудиті» підготували власну програму з чотирьох базових принципів, яка допоможе відновити економіку країни.

  1. І. Нова економічна модель України, яка в першу чергу буде спрямована на стимулювання замкнутого циклу виробництва й експорт виключно готової продукції. Крім того, якщо хочемо повноцінно вийти на міжнародні ринки, якісно покращити вітчизняну продукцію та знизити її собівартість, починати треба з надання державних гарантій і податкової лібералізація насамперед для технологічного та інноваційного виробництва./li>
  2. ІІ. Особлива увага – внутрішньому ринку. Зокрема, українські підприємства або навіть цілі сектори економіки мають отримати державні позики (так звана продуктивна емісія), спрямовані  на відновлення економічного зростання./li>
  3. ІІІ. Зменшення фіскального навантаження. Податок на прибуток замінити податком на розподілений прибуток, де базою оподаткування буде частина фінансового потоку (куди входять прибуток і амортизація), яку власники підприємств отримають у вигляді дивідендів./li>
  4. VІ. Зміна монетарної політики НБУ в напрямі зниження облікової ставки, що дозволить відкрити кредитування для всього бізнесу. Введення жорсткого і дієвого адміністративного контролю операцій на валютному ринку.

Матеріал надано «Публічномим аудитом»